Художниця із Естонії Евеліна Касіков вишиває портрети в оригінальному стилі CMYK вишивки, долучаючи до вишивання хрестиком засоби поліграфії.

Типографська вишивка хрестиком нагадує друкований варіант сторінок газет та журналів. Евеліна користується системами сіток із шаблонами та методом проектування, коли вишиває.

Кожен портрет – багатошаровий. Спершу майстер готує шаблон та використовує нитки різних розмірів та товщини, аби додати кольоровому зображення глибини та об’єму.

Портрети виходять досить схематичні, але повторюють всі закони поліграфічного друку, хоча й виконані у техніці вишивання хрестиком.

Британка Деббі Гоард – майстер реалістичної випічки. Вона своєрідний дизайнер серед інших кондитерів, оскільки не просто створює смачні тортики різних форм, а надає цим формам надзвичайної схожості із справжніми.

Складно уявити, що хтось захоче ласувати тортиком у вигляді домашнього улюбленця. Проте привітання у вигляді сумочки чи комп’ютера, які лише після пильного розглядання можна ідентифікувати як головну прикрасу солодкого столу – це дійсно несподіваний подарунок.

Можливо тому у Деббі так багато замовників. Крім тортиків-собачок, тортиків-фастфудів, тортиків-жабок, рибок, мобілок, касет, фотоапаратів й автівок, клієнти бажають також дохлих пацюків (!), героїв хоррорів та «смажених курчаток».

Деякі види прикрашання вбрання завжди актуальні – незалежно від фен-тенденцій чи «диктатури» подіумів. Серед них – вишивання та оздоблення бісером.

Талановиті майстри, які обожнюють свою  справу, схильні до крайнощів : допоміжний засіб вони перетворюють на основу. Для такої кропіткої роботи потрібно багато зусиль, часу та терпіння. Наприклад, для створення суконь, що цілковито  виплетені із намистин.

Приклади їхньої творчості більше схожі на витвори мистецтва і точно не призначені для повсякденного використання.

Паради військових на День Перемоги та засилля воєнних фільмів мимохіть викликають асоціації з сучасним втіленням військової тематики. В тому числі й у моді.

Початковий відлік доби стилю мілітарі інколи пов’язують із часом між двома світовими війнами. Мовляв, пошиття модного одягу тоді було неможливе, бо всі зусилля заводів зосередились на створенні військової форми. Проте однією з причин, вочевидь, була моральна застарілість довоєнної моди, яка пропонувала дуже оптимістичні, легкі та непрактичні силуети для жінок. Ще одна причина широкого застосування військових елементів в образі взагалі банальна – ними заміщали частини гардеробу, які були втрачені.

Вже пізніше мілітарі проник у повсякденну моду завдяки творчим пошукам дизайнерів 1980-х років. Тоді вперше почали застосовувати камуфляжне забарвлення для цілковито «мирних» деталей туалету. Втім, таку сміливість дозволяли собі прихильники радикальних образів, або радикальних суспільно-політичних течій.

Дизайнерський будинок Дольче та Габбани продовжує приємно дивувати своїм серйозним ставленням до оздоблення одягу та аксесуарів. Так, осіння колекція викликає захват не лише прискіпливо складеними ансамблями тканин та фактур, які витонченістю та вишуканістю викликають асоціації з добою рококо, але й відповідною лінією взуття, сумок та прикрас.

Крім любові до суміщення золотого та чорного, дизайнери щедрі на вишивку та мережива. Кожна сумочка перетворюється на витвір мистецтва, а кожен чобіток немов натякає чимдуж вивчати вишивку хрестиком, щоб скопіювати модний задум іменитих кутюр’є.

Джерело:  lotus-premium.com.ua

Американська дизайнерка Мері Франсес перетворює жіночий аксесуар на вибух творчості та мистецтва. Спершу вона вважала виготовлення оригінальних жіночих сумочок своїм хобі. Мері прикрашає сумки майстерною вишивкою, бісером, квітковими аплікаціями з тканини та шкіри, декоративними деталями і казковими візерунками.

З сумочками Мері Франсес голлівудські діви з гордістю крокують червоними доріжками, а сама дизайнерка вже стала володарем кількох престижних премій в світі моди.

Модний дует Дольче та Габбана знову подивували, запропонувавши жінкам сукні в стилі 1950-х років, прикрашені овочевими принтами. Навіть цибуля та кабачки виявились доречними. При цьому дизайнери не зрадили своїй любові до яскравого оздоблення одягу. В колекції присутні короткі бюст’є та сукні прикрашені барвистою вишивкою зі стразами, яка створює ефект розкішної… люстри або гобелену. Отакий «щедрий обід» від D&G цієї весни та літа.

Підкреслена «давність» речей та матеріалів зараз є однією з модних тенденцій. Тому навіть сучасні вироби стилізують під старовину. Це властиво й для скрапбукінга, тобто виготовлення листівок. Основна вимога до такої листівки – папір «старого» кольору, себто жовтий або коричневий. Далі листівку можна прикрашати мереживом, чорно-білими фото тощо. Найпростіший варіант – зробити аплікацію з паперу контрастного кольору та розмалювати деталі від руки.

Британський художник Нік Джентрі буквально сприйняв тезу про друге життя звичних речей. І взявся рятувати старі дискети – тепер вони виконують роль «полотна» для живопису пана Джентрі.

Лондонець каже, що дискети не лише додають йому натхнення у пошуках нових способів зображання, але й відіграють роль своєрідного посередника між глядачем та митцем. Дійсно, в кого з нас ще нещодавно не було вдома коробок зі старими дискетами, підписаними швидким студентським почерком?

Фото http://re-actor.net

Десять українських страв, які увійдуть до меню ресторанів на час проведення Євро-2012, було обрано в рамках конкурсу «Смакуй, Країно!». Мета акції – популяризувати національну кухню як серед вболівальників чемпіонату, так і серед місцевих жителів. Нове національне меню має з’явитись у закладах-партнерах конкурсу вже наступного тижня.

Топ-10 національних страв:
1. Український борщ

>>

За вишиттям жіночі сорочки можна поділити на три типи: наддніпрянські, галицькі та  поліські. Наддніпрянськісорочки вишиваються червоними і синіми або чорними нитками, а також сірими або білими нитками по білому полотні; характеристичним орнаментом тут є рослинний.

Характерним орнаментом для галицької вишивки є геометричний і багатокольоровий; тут вживаються сині, червоні, зелені жовті та оранжеві кольори ниток. На Поліссі жіночі сорочки або цілком не вишиваються, або вишиваються тільки червоною заполоччю та й то дуже простеньким орнаментом. Найбільше та найкраще вишиття на сорочках мають дівчата, молодиці вже скромніше вишивають свої сорочки, а старші жінки та бабусі найчастіше задовольняються лише вирізуванням або скромною однокольоровою, здебільшого чорною або синьою, вишивкою на поликах, а пазуха та комір є не вишиті. Найбільше праці та мистецького хисту вкладається на полики, бо то є найважливіша частина вишиття жіночої чи дівочої сорочки. На Наддніпрянщині полики вишиваються або вирізуються (гаптуються) негустим рослинним орнаментом. На Поділлі та в Галичині полик зашивається суцільною широкою смугою поперек рукава різнокольоровим геометричним орнаментом.

Нещодавно колекція живопису Дніпропетровського художнього музею поповнилась унікальною іконою Божої Матері у вишиванці, розшитій квітами петриківського розпису.

Фахівці музею називають цю подію непересічною, адже, як вони вважають, «зображення Богоматері у вишиванці та ще й з петриківськими розписами» – велика рідкість.

У фондах музею є схожа ікона – Христос Вседержитель у вишиванці. Ікона Богоматері – парна до неї. За висновками фахівців, саме такими парними іконами в давнину батьки благословляли молодят на шлюб.

Обидві ікони фахівці датують кінцем XVIII-початком ХІХ століть. Унікальність цих творів у тому, що за тим, як на них зображено Христа і Богоматір, відразу можна визначити, звідки вони походять: квіти на хітонах нагадують петриківські візерунки.

Багатьом з нас подобається починати ранок з ароматної кави із порцелянових чашечок. Цей витончений матеріал потребує дуже дбайливого ставлення, адже достатньо лише одного необережного руху і його можна пошкодити. Що ми знаємо про порцеляну? З неї виробляють різноманітний посуд, вази, маленькі статуетки, сувеніри і таке інше. Декорування цих виробів здійснюють в основному керамічними фарбами, що наносяться різними способами.

Та знедавна став відомим ще один надзвичайний метод оздоблення цього матеріалу: вишивка.

“Як можна вишивати на такому твердому матеріалі?” “Якою ж має бути голка, щоб прошити порцелянову чашку?”– запитаєте ви. »»»

Якщо розглянути всі способи оформлення інтер’єру, то вишивка буде найелегантнішою та найвитонченішою роботою. Здавна картини, серветки та скатертини вважалися сімейними оберегами. Вироби, прикрашені роботою господині дому, передавалися у спадок, їх зберігали і зберігають донині як дорогоцінну сімейну реліквію. Це доволі трудомісткий процес і займає дні, тижні, місяці, а іноді й роки. У нашій країні важко уявити собі інтер’єр без вишитих елементів. Наразі люди стали приділяти більше уваги дизайну власної оселі, а прагнення до індивідуальності стало доволі модною тендецією, тому інтер’єри стають все більш ексклюзивними.

Вишиваючи прикраси для своєї домівки треба враховувати декілька важливих моментів: призначення роботи, загальний стиль кімнати, стиль дому в цілому. Тільки після цього можна починати роботу над вишивкою або ж зробити замовлення у досвідченного майстра. Від вашого рішення буде залежати вибір схем, розмірів, кольорів, розмірів самої вишиванки, і, як наслідок, загального вигляду та гармонії інтер’єру. »»»

Нещодавно традиційна українська писанка, а точніше, безліч українських писанок, стали “обличчям” нашої держави у експозиції 54-ї Венеційської бієнале. Ця подія наразі викликає велику кількість сутичок між українськими митцями, але коли користується увагою і шаною зарубіжних критиків.

Венеційська бієнале (іт. Biennale di Venezia) — одна з провідних виставок сучасного мистецтва, що проходить щодва непарні роки у Венеції. У рамках бієнале сьогодні проводяться також Венеційський кінофестиваль та Венеційський фестиваль архітектури. Венеційську бієнале було вперше проведено в 1895 р. Від 1907 р. у виставці беруть участь павільйони різних країн. Бієнале набула популярності та престижу після Другої світової війни в 1948 р., коли виставку було знову відкрито після 6-річної перерви. »»»

Найважливішим інструментом у вишиванні є голочка. Від вибору голки залежить дуже багато. Голки для вишивки можна умовно поділити на дві групи: з гострим та тупим кінчиками.

При вишиванні на щільних тканинах, наприклад, гладдю, використовують гострі голки. Гострота настільки важлива, що випускаються спеціальні подушечки-помідорки для голок, які мають довісок – полуничку, що містить абразивний наповнювач. З його допомогою рукодільниця може зберігати голку заточеною.

Тупі голки використовуються у вишивці хрестом. Тканина для такого вишивання (наприклад, канва) має спеціальну розрідженну структуру, тому незаточена голочка вільно проходить крізь отвори основи, не пошкоджуючи і не розщіплюючи її нитки.

Діти — це щастя, вони наповнюють наше життя змістом та світлом.

Разом із першою українською мережею Світ мам, створеною спеціально для допомоги мамам, про дітей та сім’ю, ми провели конкурс “Народні умільці” на Facebook, де обирали найкращі витвори мистецтва, створені жіночими руками.

Фотографій вишиванок, писанок, виробів із дерева, глини було більше, ніж ми очікували! Шляхом голосування вдалося визначити трійку переможців, які і отримали чудові дитячі вишиванки! Вітаємо!

Кожна дівчина мріє про своє власне весілля ще з самого дитинства. Ми уявляємо себе у весільній сукні, із зачіскою і фатою, чітко уявляємо собі які на нас будуть черевички (обов’язково на височенних підборах!), в якій машині будемо їхати, що найліпшу подружку зробимо дружкою! Ми виростаємо і починаємо бачити світ трохи інакше, але продовжуємо марити наболілою темою. Тепер головним об’єктом мрій стає наречений. Він має бути високим, сильним, здоровим, заможним, красивим, лагідним… знову до безкінечності! Та ось приходить мить, коли є наречений (омріяний і бажаний) і він робить вам пропозицію.. Про що ви починаєте думати одразу після свого “ТАК!”?

Правильно! Про деталі. У передвесільний час їх абсолютна безліч і ми постійно перебуваємо у стресовому стані, хоча ці клопоти ми вважаємо приємними. Та все не так просто. Про “приємні клопоти” ви дізнаєтеся безпосередньо, коли виходитиме заміж, а ось про “заспокійливе” – прямо зараз!

Вишивання весільного рушника – кропітка, приємна та заспокійлива праця для нареченої. З давніх давен вважається, що у весільному рушнику вишитий певний код майбутньої долі і програмувати його треба маючи необхідні знання, бо якщо за незнанням ми робимо помилки – вони безпосередньо відгукуються у подружньому житті. Тож будьте уважними!

Вітаємо з Днем святої Трійці!

З давніх давен на Трійцю люди прикрашали свою домівку зеленими гілочками, квітами, зустрічали літо та проводжали весну!

Ми вітаємо вас зі святом!

Дякуємо за те, що ви з нами!

Давньоруське мистецтво гаптування («живопис голкою») — церковне мистецтво, яке прийшло на Русь із Візантії разом із християнством. Його твори зображали «обличчя», на відміну від орнаментальної вишивки, і виконувалися з використанням шовкових, золотих і срібних ниток, перлин та дорогоцінного каміння.

Фоном для вишивки зазвичай служили однотонні шовкові або оксамитові тканини. Шиття гладдєвими швами («атласним» і «в розкол») є традиційним.

Для того щоб отримати злиту поверхню, при кожному стібку вишивальниця протикала голку в середину попереднього стібка, так, щоб не було видно проміжку між ними. Звідси назва «шов в розкол». Або ж гладь виконувалася окремими, щільно прилеглими один до одного стібками, але без проколювання попереднього стібка. Такий спосіб шиття називається атласною гладдю.

Ми пропонуємо вам побачити унікальні вишиті картини, аналогів яким не існує в світі. В чому їх унікальність? Чим вони так знамениті?

Отже, першою картиною, про яку ми розкажемо, буде вишита шовковими нитками репродукція картини Константина Флавицького «Княжна Тараканова», що знаходиться в Третяковській галереї.

Картина створена майстринею Бондарєвою Є.С. у 1960 році. Дивлячись на неї ніхто не може повірити, що вона вишита шовковими нитками. Тіні, що відображені в ній, настільки реалістичні, що створюють собою неповторний ефект простору та об’єму. Ті, хто бачили картину наживо кажуть, що в неї можна вдивлятися, як у вікно. Реальність події також можна прогледіти у самій особі княжни – вона як жива: її страждання і біль винесені видно неозброєним оком, а співчуття до неї росте з кожною секундою.

“У народів давнього світу орнамент ніколи не мав жодної несуттєвої лінії: кожна рисочка тут має своє значення, є словом, фразою, виразом певних понять та уявлень”.

Рослинний світ – дерева, трави, квіти – вкоренився у традиційній свідомості українського народу, адже пишна природа не може залишити людину байдужою, а тому рослини присутні і в піснях, і в казках, і в повір’ях. Вони є неабиякими оберегами, неодмінними атрибутами лікарських та магічних дій. Вони прикрашають предмети інтер’єру, роблять життя набагато яскравішим і повним неповторних кольорів та ароматів.

Тож недарма чудодійні властивості рослинного світу були перенесені на тканину та увіковічнені в ній. На вишиванці певним рослинам надавали особливих значень і якостей. Так виноград був наділений в народній культурі ознаками святості: сад-виноград – це життєва нива, на якій чоловік – сіє, а дружина повинна ростити і плекати дерево. Тому часто виноград в’ється на родинних рушниках. Також він вважається символом родючості.

Важливим символом у вишиванці є берегиня. Вона зустрічається в багатьох орнаментах вишивки. Народ створив її загадковою та могутньо квіткою, що має безліч втілень. Вона (судячи з назви) символізує материнську силу, та матінку-природу. Часто Берегиня символізує також Дерево життя (часом вона зображена у вигляді букета або вазона), що є поєднанням трьох світів і символом гармонії всесвіту.

З давніх давен вузькі смужки тканини застосовувалися в повсякденному житті та господарській діяльності людей. Вже в Стародавній Греції жінки вплітали у волосся смужки тканин, щоб «освіжити» свій образ. Пов’язки, прикрашені золотом і коштовним камінням впліталися у волосся в Стародавньому Римі. Крім того, кольоровими стрічками оброблявся одяг, до того ж кожному соціальному класу відповідав свій колір і матеріал. В середні віки в Італії вже декорували стрічками спинки стільців і балдахіни, а також підв’язували важкі завіси, якими закривалися вікна для захисту від холоду в зимовий час.

В XV сторіччі у Франції з’явилася вишивка шовковими стрічками. Спочатку знатні дами стали прикрашати свої сукні, оформляючи корсажі дрібними трояндочками «а ля рококо», листям і безліччю розкиданих кольорів з перлинами і кришталиками. Потім настала черга білизни. Вона ставала все більш розкішною та витонченою. За допомогою простої голки і стрічок створювалися справжні шедеври.Тепер вони красуються в музейних вітринах по всьому світу – від Лондона до Преторії.

Вітаємо із загальнодержавним святом – Днем Конституції України!

Цей день назавжди увійшов в історію нашого суспільства. Конституція наголошує на абсолютній цінності людини, її життя і здоров’я, честі й гідності, недоторканності та безпеки.

Зі святом!

Слава Україні!

Уламок бронзової булави ХІІ–ХІІІ ст. виявили під час будівництва музею в селі Пересопниця Рівненського району. Археологи припускають, що вона могла належати одному із синів Володимира Мономаха — Юрієві Довгорукому або ж князю Андрієві Боголюбському.

На знахідку натрапили біля заплави, де в давнину був міст. Артефакт лежав на глибині 20–30 см.

Археологи називають село, де написали Пересопницьке Євангеліє, дуже перспективним. Недослідженою залишається більша частина території, хоча експедиції їздять сюди понад століття.

До 450-річчя написання Пересопницького Євангелія в селі зводять культурно-археологічний комплекс за 12 млн грн.

Джерело: http://gazeta.ua/

Як ми знаємо, вишивкою можна прикрасити будь-що: вишиті картини вішають на стіни, серветки прикрашають чудовими візерунками, вишивають спинки диванів та диванні подушки. Чудовий подарунок — вишита постільна білизна, столові серветки.

Невеличкий ліричний відступ: сьогодні важко собі уявити представника сильної статі без стильних аксесуарів. Сучасний чоловік – це його авто, його ноутбук, марка його ділового костюму та багато інших дрібничок.

Однією з таких дрібничок є краватка. Незадежно від фасону, форми, кольору краватка є особливою деталлю ділового костюму. Ось декілька варіантів того. як можна прикрасити краватку вишивкою.

Етнічні мотиви вже не один сезон є родзинкою багатьох дизайнерських рішень. Ці краватки можуть повністю змінити будь-який лаконічний костюм.

Берлінго – одна з оригінальних форм популярних останнім часом вишитих мініатюр.

Берлінго – французьке слово. А якщо перекласти на українську – це вишита пірамідка. Гарна стильна штучка, чудовий подарунок, з нитичкою для підвішування на цвяшок!;) Своєрідна кривулька, вишита бісером або нитками на смужці канви та зібрана у пірамідку – ось що таке берлінго!

Як ми можемо його використовувати? Берлінго може бути подушечкою для голок, ялинковою прикрасою до Нового року, брелком, прикрасою, яку можна повісити на стіну або ручку шафи. Це чудовий подарунок близьким людям! Фантазуйте, і ви обов’язково знайдете застосування цій мініатюрній красі!

Француженка Іонна Вотрен (Ionna Vautrin) придумала чудову позвагу для любителів вишивки.

Разом із дизайнером Гільйомом Дельвін’є (Guillaume Delvigne) вона створила декілька наборів для вишивання по готовому малюнку. Родзинкою задуму є те, що малюнок потрібно вишити на потрібних и корисних речах – чашці, коробочці для прикрас, мисці.

Задумка отримала назву Panier Percé. Любителі вишивки навіть можуть обрати візерунок свого майбутнього творіння – від квіточок до абстракції.

Український тиждень моди в цьому році відвідала афро-французька модель Джі Дієнг. Її вважають найбільш довгоногою моделлю в світі. При зрості 180 довжина її ніг – 125 см. Джі завершувала покази українських дизайнерів Федора Возянова та Лілії Літковоської.

На третій день тижня моди модель одягнула українську вишиванку. На голові – український віночок. Цей одяг для неї пошили вихованці Великоволовецького сиротинця.

«Мені дуже комфортно в такому одязі. Тим більше, він із натурального льону, а я дуже ціную натуральні тканини», – сказала вона.

За словами Джі, вона знімалася у багатьох незвичайних образах: «Їх було так багато і всі вони мені подобаються. Я навіть не можу вибрати. Пам’ятаю, як на одній із фотосесій по мені повзала величезна змія. Мені було страшно, але при цьому я мала посміхатися».

Молода британка Інге Джекобсен (Inge Jacobsen) – ще студентка, вивчає мистецтво фотографії у Кінгстонському університеті. Дівчина має досить оригінальне хобі – вона ніби критикує роботи інших фотографів за допомогою власних картин, вишитих на папері.

Дівчину часто розчаровує те, що вона бачить на багаточисленних знімках в журналах. Інге впевнена, що в масових періодичних виданнях зараз рідно можна зустріти обличчя, яке б запам’яталось, або оригінальне цікаве фото.

Під гарячу руку Інге потрапляють такі популярні видання як Harper’s Bazaar та Vogue. І рукодільниця не тільки висловлює протест за допомогою вишивки проти нецікавих фотографій. Вона намагається перетворити глянцевий маскульт на витвори мистецтва, виконані в єдиному екземплярі.

Блекворк – різновид вишивки, який виконується лише чорною ниткою. Зразки робіт у стилі «блекворк» є далеко не у кожної рукодільниці.

Судячи з археологічних знахідок в Єгипті, блекворк виник ще в 13-15 столітті нашої ери. В Європу цей вид вишивки потрапив разом з мусульманами, які прийшли в Іспанію. Лише через кілька століть Катерина Арагонська поїхала до Англії, щоб стати дружиною Генріха Восьмого та прихопила із собою вишивку. Придворним дамам нічого не залишалося, як тільки вчитися вишивати по-новому.

Роботи в стилі «блекворк» виконують спеціальним швом – гольбейном. Гольбейн – більш простий шов, ніж, скажімо, вишивання хрестиком. Але він має значну перевагу перед популярними техніками – однаково виглядає зі зворотнього і з лицьового боку вишивки. Скоріш за все, це і стало причиною його небувалого поширення серед середньовічних вельмож. 

Відомий шведський дизайнер меблів створив для міжнародної виставки стільці з вишитими спинками. Йоган Ліндстен минулого року представив колекцію авторських стільців «Embroidery Chairs» на міжнародній виставці меблів, яка кожного року проходить в Стокгольмі.

Самі стільці навряд навряд чи будуть цікаві широкому загалу. А ось їх спинки ексключивно прикрашені: на них вручну вишиті сценки з сільського життя. Стільці пофарбовані у білий колір та оббиті білою тканиною, на якій вишиті візерунки виглядають більш експресивно. Кожна спинка стільця виглядає як самостійний витвір мистецтва.

Під час Євро-2012 проходитиме футбольний фестиваль народної творчості, на якому будуть представлені і роботи вишивальниці із села Фитьків Надвірнянського району Оксани Бакоти.

Роботи Оксани Бакоти – це рушнички й шарфи на тему Євро-2012. Уже більше двох років вона вишиває футбольні поля, м’ячі, прапори, логотипи. І все це – в обрамленні традиційного українського орнаменту. Щоб не нав’язувати вболівальникам гуцульські візерунки, майстриня обрала символ, поширений по всій Україні – троянду.

Пані Оксана з дитинства погано ходить, вишивка її відволікає. Особливо коли є мета – до початку Євро жінка планує виготовити ще шість рушничків і чотири шалики. Вона хоче, щоб уболівальники, котрі приїдуть в Україну, побачили, окрім футболу, ще й нашу багату культуру.

Звичайну яєчну шкарлупу використовують як матеріал для картин та скульптур, але є умільці, які чудово вишивають на цьому крихкому матеріалі.

Елізабет Кляйн – одна з таких майстрів. Живе вона у Франції і вже протягом десяти років створює на звичайних яйцях чудові квіткові картини.

Для цього їй доводиться робити в яєчній шкарлупі маленькі дірочки, а потім протягувати крізь них шовкові стрічки. Ефект об’єму та благородний блиск шовку дозволяє охарактеризувати її мистецтво як «Поезія на яйці».

З 13 липня по 30 серпня на центральній вулиці Монте-Карло Ave Henri Dunant, Palais de La Scala в Монако виставлені роботи української художниці Оксани Мась – сфери Добра і Духовного Відродження.

Всього встановлено п’ять сфер: три на вулиці, розміром 90×110 см, і дві – в приміщенні Opera Gallery, розміром 50х110 см. Сфери створені з 1500 дерев’яних елементів у формі яйця, кожне з яких несе на собі послання давнини. Придивившись, можна побачити тонкий ручний розпис. Мотиви малюнків повторюють візерунки найдавніших культур світу – від індіанців майя, Персії, древніх кельтів до Західної України, де ця традиція збережена до наших днів.

Раніше сфери демонструвалися у Вашингтоні, Цюріху, Барселоні, Москві, Києві, Нью-Йорку й Парижі.

7 липня 2011 року у містечку Косів Івано-Франківської області відбувся Перший фестиваль автентичного та сучасного одягу із фольклорними елементами «Лудинє-фест-2011».

Цей захід покликаний продемонструвати розмаїття народного строю в селах Гуцульщини, багатогранні вміння майстрів народної творчості, які працюють у цій царині, привернути увагу молоді до автентичного одягу, вкотре довести туристам та гостям краю, що Косів – найбільший центр прикладного мистецтва в Карпатах.

Організаторами першого на Гуцульщині фестивалю автентичного та сучасного одягу із фольклорними елементами «Лудинє-фест-2011» виступають члени ініціативної групи жителів Косова, які вболівають за збереження та відродження самобутніх гуцульських традицій, та викладачі Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ.

У рамках фестивалю пройшли покази давнього одягу представниками гуцульських сіл, колекції одягу подружжя Струтинських, молодіжне дефіле одягу з фольклорними елементами, конкурс на кращий одяг в номінаціях «Газда і газдиня», «Легінь і дівка», «Князь і княгиня», «Гуцульська дітвора».

25 липня, у Видричці, відбувся ІІІ районний фестиваль гуцульської вишивки “Видричанська вишиванка”, який проводився у рамках святкування Дня села.

Розпочалось святкування із ходи колони, попереду якої, тримаючи хліб-сіль на вишитих рушниках, йшли дівчата та юнаки, за ними вершники на конях, далі – знову дівчата з рукоділлям, представники районної і сільської влади, народний оркестр гуцульських інструментів районного будинку культури та громадськість.

Оскільки погода була похмурою, то організатори фестивалю розмістили виставки у спортивній залі Видричанської загальноосвітньої школи. Поруч з роботами досвідчених майстринь села демонстрували свої роботи вихованки Наталії Кепинач. Око шанувальника народного мистецтва могло милуватись оригінальними виробами виготовлених з бісеру, вишитими картинами зовсім юних дівчат та різноманітними вишивками. У конкурсну програму були включені 5 номінацій: вишиванка ниточками; вишиванка «пацьорками»; вишита скатертина; вишитий рушник; гуцульський сувенір.

У маленькому містечку на Западній Україні, Коломиї, знаходиться єдиний у світі музей, де зберігаються та експонуються витвори писанкового роспису – писанки. Архітектурне творіння у формі найбільшого в світі яйця стало візитівкою містечка.

Урочисте відкриття музею «Писанка» відбулося 23 вересня 2000 року, під час Х Міжнародного гуцульського фестивалю. Колекція музею – це більше 6000 писанок, привезених із більшості областей України.

Сама по собі писанка – це частіше куряче (або гусине) яйце, росписане за специфічною технологією воском та прикрашене барвниками. Протягом багатьох десятиліть залишався невідомим метод зберігання та реставрації писанок, котрий винайшли коломийські музейники.

21 червня 2000 року поштова служба Швейцарії випустила першу в світі вишиту поштову марку.

Ця незвичайна марка, що була випущена накладом всього у 5 франків, являла собою не репродукцію вишивки, а саму вишивку, і поєднувала у собі вікові традиції ручної роботи та сучасних технологій.

Марка була представлена на Національній виставці філателістів у Сент-Галені, Східна Швейцарія. Відважившись на такий крок, швейцарська поштова служба ще раз продемонструвала свою хоробрість у використанні новітніх технологій при виготовені такої звичайної, здавалося б, паперової марки.

З деяких пір ручне вишивання було майже повністю витіснене машинною вишивкою. Перша вишивальна машина з’явилась у Франції у 1821 році, але ім’я винахідника залишилось невідомим, і взагалі не залишилось ніяких записів щодо її механізму.

Чотири роки потому Бартелемі Тимоньє д’Амплепі (Barthelemy Thimonnier d’Amplepis) винайшов ще одну машину, яку було занадто складно застосовувати у широкому виробництві. Нарешті, на виставці у 1854 році з’явилась машина Гельмана, яка і визвала загальне захоплення. З тих пір у машині Гельмана було зроблено всього кілька незначних змін, з яких найкращі належать Барбу Шмітцу з Нансі: але принципова ідея та механізм машини Гельмана залишилися незмінними.

Скільки ножиць потрібно одній людині? Зазвичай однієї пари достатньо для вирішення майжу усіх повсякденних потреб. Але чи знаєте ви, що любителі вишивання хрестиком так люблять правильні ножиці, що потребують 4, а то й 6 пар. Здавалося б – навіщо? Але такий вже він, західноєвропейський педантизм – хорошого рідко буває багато, особливо у вишивці.

По-перше, спеціальні ножиці для крою канви. Важко повірити, але вони насправді окремі – довгі та прямі, з досить пласкими лезами. Вони створені, аби різати тканину прямо на столі.

Коли саме історія вишиванки бере початок, достовірно не відомо. Її виникнення та розвиток відбувались поступово, вбираючи в себе різноманітні елементи візерунків, орнаментів, які символізували світосприйняття та вірування наших предків. Особливе шанобливе ставлення нашими предками до вишиванки пояснювалось не лише тим, що вона відрізнялась неймовірною красою, а й тим, що вона була оберегом людини, яка захищала від нечистої сили та бід.

Вишиванка, зроблена руками матері або дівчини, наділяла неймовірним приливом енергії. Недарма перед весіллям, наречена повинна була вишити сорочки своєму коханому та майбутнім батькам. Хоча весільна сорочка і надягалась лише раз в житті, але береглася вона до останніх днів. Історія вишивки та її розвитку зберігає в собі ознаки та особливості різних епох, що є важливим джерелом вивчення соціальної структури населення, його етнічної історії та естетичних поглядів та уявлень.

У Києві відкрилася виставка традиційної української ляльки-мотанки. Понад півсотні різноманітних мотанок, вузлових та кручених ляльок до кінця серпня експонуватимуться в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара».

Їхні автори – не лише відомі майстри та майстрині, але й любителі та початківці. А потрапили їхні роботи на виставку завдяки конкурсу, організованому Інтернет-сайтом про народне мистецтво «Рукотвори».

За словами організаторів конкурсу, аби взяти учать у проекті, майстрам та майстриням довелося дотриматися трьох основних вимог. Передусім, лялька повинна бути виготовлена з натуральної тканини – льону, бавовни, вовни, канви, мішковини. Якщо ж вона оздоблена вишивкою, то – лише ручною. Ще одна вимога – оздоблення обличчя ляльки символом сонця у вигляді хреста.

Жінки полюбляють взуття на підборах. Фізіологи підрахували, що більше 50 років свого життя представниці слабкої статі проводять на підборах.

Французська королева Марія-Антуанетта стала музою для Крістіана Лубутена. Колекцію екстравагантного взуття представлять у його бутіку у Парижі.

Знаючи пристрасть королеви до роскошів, Лубутен прикрасив взуття мереживом, стрічками та бантами, створеними спеціально для цієї колекції в ательє відомого вишивальника Jean François Lesage. В результаті дизайнер створив 36 пар елегантного взуття.

Знайдено в Інтернеті, хочемо поділиться із вами! А раптом комусь знадобиться!

Далі…

У Києві відбулася презентація національного костюму, в якому переможниця конкурсу «Міс Україна Всесвіт 2011″ Олеся Стефанко представлятиме нашу країну на престижному конкурсі краси «Міс Всесвіт».  Автор костюму «Червона калина» – дизайнер Анастасія Іванова – втілила в цьому костюмі своє бачення національної символіки та народний образ червоної калини.

Національний костюм представниці Україні виконаний у вигляді грон калини, кожна ягода – це окрема деталь сукні у формі кулі, обшита численними намистинами. Ліф сукні зроблений у вигляді конструкції з листя, які вкривають грона калини.

Робота над створенням костюму була довгою і трудомісткою: 95% – ручна робота. Кожна ягода обшита намистинами вручну, використано близько 6000 бусинок.

Фінал конкурсу «Міс Всесвіт» відбудеться 12 вересня в Сан-Паоло (Бразилія).

Сашико (Sashiko) – один з різновидів вишивки. Зародився цей вид вишивки в південно-східній Азії. Осередком появи вважають Давній Китай. Широке поширення отримала завдяки японцям, які разом з китайською мовою запозичили і вдосконалили цей вид рукоділля. Найперша робота, знайдена археологами, відноситься до 750 року до нашої ери. Вишивка прикрашала одяг буддійського ченця.

Появу цього виду вишивки можна пояснити тим фактом, що натуральні тканини того часу, красиві і тонкі, взимку гріли не найкращим чином, та були не довговічні, а коштували дорого. І заповзятливі азіати, щоб уникнути вимерзання і збереження грошових капіталів, знайшли прекрасний варіант: вони з’єднали декілька шарів тканини і зшивали їх разом звичайними стібками вперед голку. Кількість шарів визначалося можливістю проколу голки. Спочатку цей вид обробки застосовувався виключно для з’єднання тканин між собою, а згодом придбав декоративний відтінок.

«Компанія Frederique Morrel» – це сам Фредерік Моррель та його чарівна дружина. Французи створюють свої унікальні твори вручну, за допомогою ниток та голок.

Вони прагнуть зберегти традиції хендмейду, створювати, насамперед, «живі» речі, від яких віяло б теплом і затишком.

Фредерік Моррель про свою творчість: «Колись, мистецтво було всюди, на кінчиках ваших пальців. Воно було частиною повсякденного життя. У первісних печерах, щоб закарбувати полювання, в зображеннях Пантеону, де перетиналися природа і божественне, на стінах і підлогах будинків, де ми вирощували наших дітей. Мистецтво було декоративним, мистецтво було корисним, мистецтво було символічним, мистецтво було навчаючим. Але індустрія тепер вважає себе більш важливою і стає сильнішою. Індустрія дизайну втратила зв’язок з людською природою і цінностями, що з’явилися з винахідливості і майстерності людських рук. Ми втратили право доступу до Краси . Нам не подобається такий світ. Наші твори – спроба повернути цей зв’язок за допомогою матеріалів, що розповідають історії простого, відчутного щастя».
Джерело: http://allday.ru

Стародавня техніка сучжоуської вишивки шовком по шовку винайдена в Китаї близько двох тисяч років тому та отримала визнання у всьому світі завдяки реалістичності її зображень і яскравості кольорів. Кажуть, що для цих робіт майстри використовують голки товщиною з волосинку, а вишиті зображення часто перевершують реальні.

Спеціально для імператора У Сунь Цюань (ІІ ст нашої ери) була вишита «Карта царств», де на одному квадратному шматку тканини в найдрібніших подробицях були зображені всі міста, будівлі та річки.

Сьогодні, 19 серпня, в Києві відкриється музей української вишивки. В експозиції – вишиванки з приватної колекції Тетяни Протчевої. За багато років захоплення вишивкою вона зібрала не одну сотню робіт.

«У нас досить багато вишитих робіт, з яких можна створити колекції і показувати культуру країни», – зазначила Протчева.

У музеї української вишивки будуть представлені близько сотні вишиванок, картин та іншої вишивки. Також виставлять ікони і полотна.

Нагадаємо, що 9 серпня в Києві презентували костюм для брюссельського Пісяючого хлопчика (Manneken Pis), в який його одягнуть у День незалежності України, 24 серпня.

Джерело: http://korrespondent.net

32-річна художниця Северія Інсіраускайте – Кріауневісіене (Severija Incirauskaite – Kriauneviciene), народилася 31 серпня у Вільнюсі. Першу нагороду за свою творчість отримала в 22 роки. А ще через чотири роки наполегливої ​​роботи нарешті завоювала міжнародне визнання на виставці текстилю The Face and the Wrong Side.

Що ж такого вона зробила? Северія вишиває хрестиком, але на металі! Чого ніхто до неї не робив. Спочатку вона взяла собі на розробку кілька предметів кухонного начиння: ложки, терки, каструльки. І спробувала працювати на них. Для цього вона продірявила метал на маленькі отвори і додала трохи фантазії.  Так і вийшли ложки з вишитими на них мухами, які намагаються з’їсти крихти (знову ж вишиті), сковорідки з яєчнею, каструльки і таці з фруктами. 

Щорічно, 24 серпня, відзначається День незалежності України. У цей день в 1991 році Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) прийняла документ, названий «Актом проголошення незалежності України».

З тих пір, виросло ціле покоління, яке не знає іншої країни. І дай Бог їм знайти добробут і впевненість у завтрашньому дні саме тут, на своїй Батьківщині!

Хай живе Україна!

24 серпня на Європейській площі Києва з нагоди 20-річчя Незалежності України пройшов парад вишиванок.

У його рамках була зроблена найбільша у світі фотографія людей у вишиванках. На фотографії зображені більше двохсот чоловік, серед яких – не лише українці, а й іноземці. Багато сімей прийшли з маленькими дітьми.

Автори ідеї – фотохудожник Ігор Гайдай, організатор Міжнародного фестивалю Країна мрій, музикант Олег Скрипка та активісти Громадського об’єднання Столичні ініціативи.

 Як зазначив Олег Скрипка, той факт, що українське суспільство сьогодні саморганізовалося і прийшло на парад вишиванок – це велике досягнення. «Ми тут не бачимо ніякого політичного прапора, це дійсно люди, які мислять, як патріоти«, – зазначив Скрипка.

Смілива колекція взуття від дизайнера Marina Dempster стала сучасною інтерпретацією сакрального бісерного мистецтва маленького індійського племені Huichol, що мешкає в центральній частині Мексики. Подібні вироби з’явилися ще задовго до іспанського завоювання (іспанці розширили колірний діапазон бісеру), в давнину замість бісеру використовувалися шматочки кістки, глина, корали, каміння, мушлі та насіння. А у Марини вийшло взуття справжньої хижачки: гостре, колюче і неймовірно яскраве, як забарвлення отруйних тварин.

Cама дизайнер народилася в Мексиці, але зараз живе і працює в Торонто (Канада). Вона відноситься до свого мистецтва як до скульптури. А саме, відтворює колір шкіри тварин або паростки насіння.

Прикрасити вишивкою можна найрізноманітніші побутові дрібнички: красиву косметичку, футляр для окулярів, обкладинку для книги і конверт для носових хустинок.

Косметичку можна виготовити з різного матеріалу: підійде штучний шовк, твід, оксамит, джинсова тканина. Форму можна обрати різну, але бажано з заокругленими кутами.

У британському селі Мерш зв’язали копію населеного пункту з усіма будинками. Члени місцевого клубу в’язали цю копію з вовняних ниток з 1986 року. За цей час було створено понад сто окремих фрагментів, включаючи автомобілі на дорогах, в’язані галявини і фігурки людей.

Макет містечка включає середню школу, церкву, два пабу, невеликий магазинчик, гравців у крикет і навіть підлітків-курців.

Намагаючись зобразити повноцінну картину міста, творці його копії навіть зробили мініатюрні квіткові сади перед будинками і автомобілі.

Техніка вишивки названа на честь італійського містечка в регіоні Умбрія, в провінції Перуджа та виникла десь між 13-14 ст. Вважається, що заснували її монахи. Перша вишивка була виконана на тонкому бавовняному матеріалі. У 16 столітті вишивка набуває популярності.

Вишивка у цій техніці є однією з форм лічильної вишивки. Принцип виконання вишивки наступний: одноколірною ниткою хрестиком заповнюється фон, в той час як основні елементи, що утворюють орнамент, залишаються незаповненими. Елементи обводять по контуру рядком, в ручній вишивці використовується стібок Гольбейн (Holbein Stitch), який є основним стібком при виконанні техніки блекворк. Як заповнення фону використовувалися в основному нитки червоного, зеленого і жовтого кольорів.

«В Борщівському краї цвітуть вишиванки» – за такою назвою в райцентрі Борщів відбувся міжрегіональний фольклорно-мистецький фестиваль. На свято приїхали десятки фольклорних колективів із Тернопільщини та інших областей України. Усі вони стали учасниками великої культурно-мистецької програми.

Шанувальників народної творчості привабили і виставки українського народного ужиткового мистецтва. У центрі уваги етнографів, збирачів колекції старожитностей – добірки борщівських чоловічих та жіночих сорочок, що вдягалися в будень і на свята, рушники кінця ХІХ-ХХ ст.

Святкова програма у Борщові проходила в межах відзначення 555-річчя міста, про що у липні цього року було прийнято відповідну постанову Верховної Ради України.

Джерело: ukrinform.ua

Зробити свої джинси справді оригінальними ви можете завдяки вишивці. Мода на них, вже давно не проходить, адже такі джинси завжди залишаються красивим і оригінальним одягом. Але навіть якщо ви майстер, без знання особливості вишивки по денім буде складно отримати хороший результат.

Джинс або денім – це тканина щільного переплетення з натуральної бавовни. І тут вам знадобляться гострі і міцні голки. Ну і відповідні п’яльця. Нитки для вишивання можуть бути з самих різних матеріалів – від шовку до вовни. Шерсть, наприклад, підійде на теплі зимові джинси, а шовк буде добре виглядати на легких, літніх джинсах.

Якщо джинси нові, обов’язково замочіть їх перед вишивкою в теплій воді з додаванням прального порошку. Цим ви уникнете сюрпризів зі зміненим відтінком джинс після прання.

Італійський бренд Sergio Rossi з’явився в 1950-х роках. Завдяки відмінній якості, взуття від Sergio Rossi дуже швидко завойовує публіку. Щорічно Sergio Rossi випускає до 500 тисяч пар взуття. У процесі виробництва взуття проходить мінімум 120 операцій, перш ніж воно опиниться у коробці з ім’ям світового бренду.

Ціна ось цих чобітків з подіуму – $ 4,330.93, тому рукодільниці простіше буде самостійно додати собі у гардероб настільки ефектну пару.

Високі чоботи актуальні вже не перший сезон, але створюється враження, що цієї осені вони стали ще вищими. Чоботи з яскравим декором, найчастіше в етнічному стилі, з’явилися відразу в декількох колекціях сезону.

Серед зірок Голлівуду взуття від Sergio Rossi користується особливою популярністю. А ви б носили таку красу?

У вересні всі любителі творчості і цінителі прекрасного зможуть долучитися до створення унікальної карти світу – вишитої на полотні. Проект пройде 13-16 вересня в Києві під керівництвом української вишивальниці Тетяни Протчевої.

Українська вишивальниця, майстер народної творчості кілька років тому створила вишиту карту України, а потім, завдяки оригінальним роботам, потрапила в українську Книгу рекордів. Також, вишиті краватки від Тетяни Протчевої носять українські та іноземні політики, повідомили організатори акції.

Тепер майстер пропонує приєднатися до акції «Ми всі – одна сім’я!» і створити карту світу за допомогою нитки та голки.

8-й Мегаграндіозний марш у вишиванках відбудеться в Києві, 18 вересня, старт біля метро Золоті Ворота о 11:00.

В програмі маршу: похід центральними вулицями Києва (Золоті Ворота – Софійська площа – Михайлівська площа – Андріївський Узвіз – Поштова площа – Європейська площа – Хрещатик).

Тут пройдуть конкурси, будуть дарувати подарунки, жовто-сині стрічки, чекають на виступ спеціально запрошених гостей, а наприкінці – фінальна фотографія на Хрещатику.

Також відбудеться й неофіційна частина після маршу, на якій можна ближче позайомитися з його учасниками та організаторами.

Борщівська вишивка – це сорочка, вишита чорними нитками, яка стала своєрідною візиткою краю.

Як розповідає давня легенда, домінуючий чорний колір  пов’язаний з конкретними подіями. У XV-XVII ст. Борщівський край був постійним об’єктом нападів турків і татар. Вороги безжально спустошували і грабували села, забирали у полон населення. Після одного з таких нападів у кількох наддністрянських селах загинули всі чоловіки. Тоді дівчата і жінки, оплакуючи свої гіркі долі, поклялися протягом кількох поколінь носити траур за загиблими коханими і вінчатися у сорочках, вишитих чорними нитками.

Особливу цінність і нині має давня бабусина й прабабусина сорочка. Саме вона цінується і в Україні, і за кордоном. Відома вона як «борщівська бавляна сорочка», шита «по рукавах». Найголовнішими її ознаками є біле домоткане, здебільшого конопляне полотно, простий крій і густий, тугий візерунок, вишиття грубою вовняною ниткою – «чорною бавною». Саме ті жінки, які вишивали такі сорочки у 20-30 роках минулого століття, були останнім поколінням, пов’язаним дивною, але благородною обіцянкою.

При всій різноманітності борщівських вишиванок, адже практично не зустрічається двох абсолютно однакових, існувала чітко вироблена тридільна система розміщення узорів на рукавах. Верхня частина найбільш густо зашита – уставка, під нею – морщинки, тобто підуставкова смуга вишивки і орнаментація рукавів до зап’ястя, яка в різних селах району (залежно від розміщення косих чи прямих вишитих смуг) мала конкретні назви.

Лічильна гладь – родзинка полтавської вишивки.

На Полтавщині до традиційних осередків народного мистецтва належать Решетилівка, Опішпя, Кременчук, Нові Санжари, Лубни, Великі Сорочинці. Особливістю полтавської вишивки є поєднання рослинного, рослинно-геометричного та геометричного орнаментів, використання мотивів, характерних для даної місцевості. Це «барвінок», «хмелик», «морока», «курячий брід», «зозулька». Улюбленим мотивом полтавських вишивальниць є «гілка», «ламане дерево». Основу геометричного орнаменту становлять найпростіші фігури: скісний і прямий хрест, квадрат, ромб, трикутник, зірчасті мотиви. Комбінації їх у різноманітних сполученнях створюють розмаїтість і величезну кількість варіантів композиційних побудов.

Відмінною рисою геометричних орнаментів є віртуозність внутрішньої розробки мотивів у поєднанні з чіткою лінією, що об’єднує всю композицію, створює спокійно-розмірений ритм. Усі композиції геометричного орнаменту мають безперервний ритм руху, тому важко знайти його початок. Це ланцюг, у якому одні елементи є водночас частинами інших. Множинність мотивів досягається за рахунок використання величезного арсеналу технік, якими оздоблюють сорочки.

Як основу для своїх вишивок Lauren Diciоccio бере фотографії з газетних статей. Майстриня вишиває картинку, використовуючи, за її власним зізнанням, нитки замість фарб. Частини зображення залишаються у вигляді схематичних ліній, довгі нитки звисають і переплутуються одна з одною. Як правило, для роботи Lauren Diciоccio обирає «сильне зображення, що наводить на роздуми про владу, лідерство і спілкування». Так, її героями вже ставали Джон Маккейн, Володимир Путін і, звичайно ж, Леді Гага!

Lauren Diciоccio народилася і виросла у Філадельфії, а зараз проживає біля Сан-Франциско. У 2002 році вона отримала диплом бакалавра Colgate University (Нью-Йорк), де вивчала мистецтво та історію мистецтв. Хоча під час навчання основна увага приділялася живопису, автор вважає за краще використовувати в своїй творчості вишивку – цьому ремеслу її навчила мама ще в дитинстві.

Неймовірно реалістичні сцени із сільського життя були ретельно відтворені британською художницею Джил Дрейпер (Саффолк, Великобританія) в своїй вітальні – з використанням тільки голок і ниток.

Джилл Дрейпер 62 роки. Її захоплення – це фотографування сільських пейзажів і морських видів, а потім відтворення їх на тканині за допомогою вишивки до найдрібніших деталей. Кожна картина розміром приблизно 40 на 75 сантиметрів і містить сотні тисяч швів, зроблених вручну і швейною машинкою.

Як основу для вишивки Джилл використовує бавовну або натуральний шовк, натягнуті на п’яльці. Основну роботу вишивальниця робить на машині, а потім вручну вишиває деякі деталі картини шовковими нитками.

На Коломийщині проживає єдина в Україні майстриня, яка вміє плести вінки з гусячого пір’я. Цей головний убір – автентичний дівочий весільний атрибут.

Наречена та дружки одягали його з давніх-давен у двох прикарпатських селах – Великому та Малому Ключевах. Починаючи з 70-их років цей звичай почав забуватися. І на сьогоднішній день залишилася одна 75-річна бабуся Параска Кушляк, яка знає технологію виготовлення весільного вінка.

Колись весілля, каже вона, відбувалися з понеділка на вівторок, а то і навіть з вівторка на середу. Мати нареченої попередньо замовляла у плетільниці (а колись у Ключеві їх було кілька) весільний віночок.

Соліст німецького гурту «De Phazz» і шоу-мен Карл Фрієрсон у Москві носив українську вишиванку.

«Завжди стежу за модою і хочу виглядати стильно. Люблю класичний стиль, але іноді одягаю божевільні речі. Українські дизайнери одного разу подарували мені вишиванку. У Москві одягнув цю сорочку зі своїми червоними штанами.» Вам дуже личить російська вишивка «, – кажуть. Я виправляю:» Це – українська «, розповів музикант.

За матеріалами: http://gazeta.ua

Американська художниця Кейсі Завалля (Cayce Zavaglia) своєю творчістю розмиває межу між гобеленом і картиною. Незважаючи на те, що малює художниця нитками, а замість пензлика та полотна використовує голку і тканину, її портрети виглядають так, ніби намальовані маслом. Дівчина досить довго практикувала, виробляючи авторський стиль і власну новаторську систему «малювання нитками», але зараз її вишиті портрети можна назвати справжніми шедеврами сучасного мистецтва.

«Я все ж вважаю себе художником, і мені важко не говорити про ці вишиті портрети, як про «картини». Хоча за технікою виконання – це все ж вишивка і з цим не посперечаєшся», говорить про свою творчість Кейсі. Правда, її «живопис нитками» куди складніший. Роки тренувань і поступово Кейсі створила власну систему накладення стібків, які вже зараз дають певний колір або потрібний його відтінок. Таким чином, портрети, намальовані нитками, стали більш м’якими, а здалеку і зовсім схожі на картини маслом.

На денних торгах сучасного мистецтва дому Phillips de Pury & Co, які пройшли 13 жовтня в Лондоні, робота українського художника Анатолія Криволапа «Кінь. Ніч.» (2009 р.) була продана за $ 124 400.

Як повідомили в Art-Agent Ukr Gallery, ця сума є новим світовим рекордом продажів українського мистецтва на міжнародному арт-ринку. Таким чином містичний монохромний пейзаж «Кінь. Ніч.» потрапив на 6 місце в топ-10 лотів Phillips de Pury & Co, де значаться такі імена, як Джордж Кондо, Ансельм Рейлі і Вейд Гайтона.

Анатолій Криволап, чиї роботи користуються все більшим авторитетом серед західних колекціонерів сучасного живопису, підтвердив свій статус найдорожчого українського художника, отриманий ним в травні 2011 року після продажу картини «Степ» на аукціоні Phillips de Pury & Co в Нью-Йорку за $ 98,5 тисяч.

З 14 по 27 жовтня у приміщенні Національної спілки майстрів народного мистецтва України (вул. Рейтарська, 27-а) проходить  всеукраїнська виставка «Українська народна іграшка».

Тут можна  побачити ляльки-мотанки, керамічні та дерев’яні іграшки, свистульки, вироби із соломи, лози, паперу та інших матеріалів. Окрема частина виставки буде присвячена авторській етнографічній ляльці.

До участі запрошені майстри народного мистецтва з багатьох регіонів України – Вінницької, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Львівської, Полтавської, Тернопільської, Харківської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей.

Джерело: http://news.liga.net

Дівчина, яка займається бісероплетінням, у наш час не рідкість. А ось чоловіки і бісер – поєднання трохи незвичне.

Томас Вегман кілька років тому разом з дружиною відкрив свій власний бізнес з продажу скульптур з бісеру і одразу ж став дуже відомим по всьому світу! Вони всього лише взяли звичайні повсякденні речі і обшили (а в деяких місцях і обклеїли) різнокольоровими намистинами і бісером.

Їхній бізнес почався із захоплення Томаса рідкісними африканськими і мексиканськими намистинами. Придумавши смішні гасла і слова (а в деяких випадках і додаткові частини), Томас почав обшивати деякі речі: праски, телефони, тостери, пилососи …

Це було майже 10 років тому. Ще через кілька років, до захоплення чоловіка приєдналася і його дружина. Їхній тандем породив чимало бісерних шедеврів, і через якийсь час вони зважилися подати їх на суд широкої громадськості. Сталося це на показі Smithson Craft у Вашингтоні.

19 жовтня 2011 року стартує всеукраїнський конкурс двійників українського поета і прозаїка Тараса Шевченка.

«У США, в штаті Флорида, вже двадцять років поспіль проводять конкурс двійників Ернеста Хемінгуея. Щоразу він збирає чимало глядачів і, що головне – учасників. В Україні двійників Тараса Шевченко не менше, ніж у Сполучених Штатах Хемінгуея. Чи не в кожному селі живе свій Шевченко. Настав час про них дізнатися «, – повідомили організатори конкурсу.

19 жовтня в Києві будуть представлені перші претенденти на звання Першого офіційно визнаного двійника Кобзаря. У той же день стартує всеукраїнський пошук людей, схожих на Тараса Шевченка.

«Вік значення не має – збереглося досить зображень поета в різному віці, щоб ми могли порівняти їх із зовнішністю претендентів», – повідомили організатори.

В одному з музеїв Київщини, у селі Лютіж, ніжна вишиванка стала частиною постійно діючої виставки музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році».

У музеї можна побачити особисті речі та зброю солдатів з різних країн, проте саме цей експонат належав українцеві. Музейний підпис свідчить, що власником вишитої сорочки був командир окремого саперного батальйону, Д. П. Богдан, мешканець села Нові Петрівці, який брав участь у битві радянських та німецьких військ за Київ.

Цікаво, що чоловіча вишиванка виконана у дуже ніжних кольорах. Та й прикрашають її не звичні «дубові листочки» (найпоширеніший орнамент чоловічих вишитих сорочок), а «жіночі» квіти. Такою самою вишивкою оздоблено й комірець сорочки. Невідомо, якій майстрині належить авторство вишиванки, проте саме її витвір став історією, доповнивши музейну експозицію.

В київському Центрі сучасного мистецтва М17 відбулось відкриття передаукціонної виставки українського і російського сучасного мистецтва. Колекція виставки оцінена експертами в $ 800 тисяч – $ 1 млн.

На виставці представлені понад 140 робіт найбільш затребуваних художників України та Росії, в тому числі рідкісні колекційні роботи Леоніда Вартиванова, Дмитра Кавсана, монументальні полотна Арсена Савадова та Олександра Гнилицького, а також скандальні твори Іллі Чичкана та Олександра Савка.

За словами організаторів, експозиція відображає широкий зріз українського сучасного мистецтва з середини 80-х років до теперішнього моменту: періодів українського трансавангарду, Нової хвилі, Паризької комуни, молодого мистецтва.

Також, на передаукціонній виставці показано найбільш повне зібрання українського молодого мистецтва. Представлено всі актуальні напрями і техніки сontemporary art: живопис, фото, колаж, street art, video art, інсталяція, об’єкт, 3D.

Для початку він бере аркуш паперу і починає малювати на ньому неперервну лінію, поступово закручуючи її по спіралі.

Натискаючи на фломастер сильніше і слабкіше, йому вдається відтворити картину до найдрібніших деталей.

Британка Дженніфер Кольєр створює техніку, одяг, аксесуари та інші побутові речі з паперу.  За допомогою клею і складання різних видів паперу жінка переробляє побутові предмети.

Вона також використовує папір як «тканину» при виготовленні одягу: робить спеціальні стібки, викрійки – і таким чином змінює погляди на традиційний текстиль.

У своїх роботах вона використовує будь-яку макулатуру: карти, журнали, листівки і т. д. 

Це ж оригінально і до геніального просто! Для тих, хто не вміє малювати, Eline Pellinkhof підготувала трафарети, які будуть доступні з її офіційного сайту.

Однак подібний ефект можливий, якщо просто використовувати звичайну вишивальну схему. Залишилося тільки визначитися з візерунками і масштабом!

Джерело: krusto.ru

Марія Фішер, художник і графічний дизайнер з Німеччини, видала книгу «Думки про сни», побудовану за принципом віртуальних тегів. Всі сторінки прошиті величезною кількістю різнокольорових ниток, що ведуть від слова до слова, від поняття до поняття, від автора до автора. Унікальне видання, що стало дипломною роботою Марії, містить колекцію літературних, філософських і психологічних праць про різні теоріі снів.

«Щоб полегшити розуміння такої невловимої теми, книга задумана як модель сну про сон. Як і у сновидінні, де частинки реальності збираються для побудови оповідання, книга об’єднує різні уривки тексту в єдине ціле. Вони пов’язані нитками, які проходять крізь ключові слова. Саме нитки показують всю плутаність та крихкість сновидінь» – коментує власну роботу Фішер.

Англійська вишивальниця Кетрін МакЕвер використовує житні тостик як основу для своїх милих вишивок.

«Трішки натхнення, яскраві нитки і товста голка, – от і все, що мені потрібно, щоб повністю віддатися творчості і забути про проблеми, – запевняє Кетрін, – ну, і звичайно ж, кілька шматочків хліба «.

Її картинки невигадливі. Це часто квіткові орнаменти, небо з хмарами, рибки. Можливо, художня цінність цих «полотен» сумнівна. Але оригінальний метод самовираження вже оцінили користувачі Інтернету. Один із шанувальників творчості Кетрін надіслав їй фото власних творів. Учень перевершив учителя – вишивка виконана на ковбасі.

Мереживо й гіпюр багато хто вважає трендами майбутнього сезону весна-літо 2012. Але все ж складно назвати трендом елемент, без якого вже довгі роки не обходиться жоден модний сезон. Тому ми просто підготували для вас добірку найцікавіших екземплярів у різних колекціях. Отже, ніжне й романтичне, драматичне й екстравагантне, хвилююче й сексуальне – мереживо в його різноманітних інтерпретаціях.

Louis Vuitton

Колекцію Louis Vuitton весна-літо 2012 вже багато хто встиг побачити й оцінити. Білосніжна карусель і фінальний вихід Кейт Мосс просто не могли не привернути уваги преси. Марк Джейкобс створив для дому Vuitton образ ніжний, жіночний і романтичний, у світлих, пастельних тонах. На фото – деталі білосніжних суконь з квітковим мереживним візерунком, що склали значну частину колекції.

Дизайн диванної подушки необхідно погоджувати за матеріалом і кольором з меблевою обивкою, покривалом або накидкою на дивані. Цікаво оформлена диванна подушка може стати колірною плямою, акцентом, який освіжає і оживляє інтер’єр.

Візерунки вишивки на подушці можуть бути виконані в різних техніках хрестикового шва – простим хрестом, гобеленовим швом (вертикальним або діагональним). Є тільки одна вимога: колірне рішення теми, колорит і колірна гамма вироба не повинні «вибиватися» із загальної колірної гами конкретної кімнати. Перехід від кольору до кольору повинен бути плавним і м’яким.

У 8-му столітті до Японії з Китаю прийшла гра кемарі (гра ногою у м’яч), в яку спочатку грали тільки аристократи. М’ячі для гри були зроблені зі шкіри оленя й не відрізнялися багатим декором. Пізніше гра стала більш масовою. Відомо, що в 13-16 ст. подібні кулі використовувалися вуличними жонглерами для вистав.

Мабуть, до цього часу відноситься початок розвитку мистецтва темарі в тому вигляді, в якому воно відомо зараз. Гра кемарі (гра ногою в м’яч) трансформувалася в темарі (ручний м’яч), і в цю гру стали грати дівчата високого походження. Оскільки м’ячики вже не били ногами, а використовували їх акуратно, стало можливим багато прикрашати їх шовковою вишивкою. Темарі стало мистецтвом аристократії, і благородні дами конкурували в створенні складних і заплутаних візерунків. Жінки-служниці в домах самураїв також змагалися одна з одною в умінні вишити найкращий подарунок для своєї пані.

З давнини і до наших днів люди прагнули прикрасити себе і навколишній простір. Дорогоцінні камені і метали, ювелірні прикраси, архітектура, дизайн інтер’єру та одягу завжди були ознакою не тільки багатства і місця у суспільстві, а й служили показником смаку, гідності, розуміння мистецтва і культури.

Велика увага завжди приділялася зовнішньому вигляду, зокрема костюму.

Сутажна вишивка – техніка, яка зародилася у Франції у першій половині ХІV століття. Техніка використовувалася як при виробництві жіночого вбрання, так і при виробництві прикрас. Свого часу над нею попрацювали голландські майстри і з’явилася техніка, яка нагадує знамените стрічкове плетіння.

Відома в’єтнамська художниця Нгуієну Таю Хуу Хенх претендує на винахід технології тривимірної вишивки. Національний офіс інтелектуальної власності видав вишивальниці відповідний патент.

Художниця згадує, як ця ідея прийшла їй в голову. За словами Хуу Хенх, вона була в гостях у друзів і сиділа, дивлячись на фруктову тарілку. «Раптово я подумала мої роботи можуть передавати реальне враження від предметів», – розповідає художниця.

Після цього ХууХенх багато експериментувала зі стібками і квітами, щоб відтворювати кубічні форми так, щоб її картини передавали зображення в трьох вимірах. Їй потрібно було кілька тижнів, щоб сформувати свій метод.

Якщо ви вмієте в’язати гачком, то ці  фігурки не залишать вас байдужими. Вони можуть стати чудовим подарунком до Нового року!

Чудовий російський художник Володимир Андрійович Фаворський придумав на початку XX століття витончений спосіб виготовлення об’ємного янгола зі звичайного паперу.

Зі складеного навпіл листка вирізають контур за схемою. Цей контур можна зобразити не однією лінією, а подетально: спочатку простим олівцем намалювати половинку голови, потім оточити її німбом, зобразити половинку сукні й лише потім домалювати крило. Зайву лінію (на межі сукні і крила) бажано стерти гумкою, після цього вирізати фігурку з паперу. Прикрасити сукню янгола можна за допомогою оформлення подолу та симетрично вирізаних дрібних зображень на згині фігурки.

Пояджі (pojagi) – варіант печворку з Кореї, де зі шматочків тканини робили зовсім не ковдри і гобелени на стіну, а серветки для упаковки, зокрема, подарунків. Корейська художниця Імі Вангбо (Imi Hwangbo) робить оригінальні інсталяції в стилі pojagi. Ось тільки використовує вона не тканину, а зовсім інші матеріали.

Пояджі в Кореї – різновид упаковки. А той матеріал, який художниця використовує для авторського пояджі, називається майлар (mylar) – теж упаковка, але у вигляді плівки на основі синтетичного поліефірного волокна. Її використовують як для упаковки продуктів харчування, так і в промисловій сфері. Імі Вангбо відкрила майлару зовсім інший шлях – у світ мистецтва.

Колись молода британка Деббі Сміт (Debbie Smyth) училася бути дизайнером з текстилю. Та сьогодні всі знають її як унікальну художницю, що малює свої картини без пензлів і фарб, олівців і крейди, використовуючи для творчості ті матеріали, які більше би знадобилися кравцеві? Дійсно, дівчина недалеко пішла від професії, яку опанувала у навчальному закладі.

Озброївшись коробкою з шпильками й клубками ниток, Деббі Сміт стає до малювання. Спершу вона готує до «операції» своє полотно, яким найчастіше є величезна біла стіна, потім розмічує її під майбутнє «креслення» картини, а згодом починає «акупунктуру». Адже її картини з ниток і шпильок засновані на тому принципі, що лінії й фігури формуються з ниток, а утримують їх на місцях – шпильки. Багато шпильок!

Подарувати вишиту картину або листівку до Нового року або Різдва- стандартний варіант, класика жанру. Але чому б не придумати щось зовсім незвичайне! Давайте подивимось, як далеко може зайти фантазія.

Приємно не просто отримати привітання з рук в руки, а відкрити поштову скриньку й раптом побачити там лист від далекого-далекого друга. Ближче до новорічних свят у продажу з’являються спеціальні тематичні марки. Варто лишень взяти в руки конверт із нею – і з’являється передчуття чогось дуже-дуже хорошого.

Якщо можна вишити марку, то чому б не вишити конверт? А як на папері вишивати не вийде, то можна попрацювати з тканиною й упакувати в неї подарунок. Для більшої схожості ще й адресу одержувача вишити… Доставляти особисто в руки!

Так, у чому посилати придумали, а що ж дарувати? Найкрасивіший і найпрактичніший подарунок – справжня українська вишиванка. «Культурне відродження» пропонує до Нового року традиційні колекції жіночих, чоловічих і дитячих сорочок.

Старт – 1 грудня, визначення переможців – 19 грудня.

На сайті ТМ «Культурне Відродження», на сторінці у Facebook та у групі Вконтакті проходить акція – «Обери сорочку, яка тобі сподобалася і отримай її у подарунок на день Святого Миколая!».

Для того, щоб взяти участь в акції, необхідно ознайомитись з правилами на сторінці у Facebook або ж у групі Вконтакті.

Перемогу в конкурсі отримає той учасник, чий пост (або фото) набере найбільшу кількість «лайків».

Інші 5 учасників, які набрали найбільшу кількість «лайків» отримають іменні подарункові сертифікати із зазначенням знижки на обраний товар.

Отже, чекаємо на ваші побажання!

1 грудня у заповіднику Софія Київська відбулося підведення підсумків та нагородження переможців Всеукраїнської акції «7 чудес України: замки, фортеці, палаци».

Ця акція стартувала ще у березні 2010 року. На звання семи чудес в рубриці «замки, фортеці, палаци» претендувало 138 пам’яток з усіх регіонів України. За результатами регіональних презентацій та опитування 100 експертів у галузі туризму, архітектури, історії і культури на другому етапі акції було визначено 21-ого фіналіста акції. До їх числа увійшло 7 кращих замків, 7 фортець і 7 палаців, які з 22 серпня й змагалися за звання семи чудес України.

З 22 серпня по 1 грудня 2011 року на офіційному сайті акції тривало відкрите Інтернет-голосування. Паралельно було проведено всеукраїнське опитування експертів, у якому взяли участь члени Оргкомітету акції, представники обласних оргкомітетів, керівники державних інституцій, що опікуються розвитком культури та туризму, представники туристичних операторів, експерти у галузі історії, культури і туризму. Згідно умов акції, саме за результатами Інтернет-голосування та опитування експертів (з розрахунку 50/50) Оргкомітетом і було визначено переможців акції.

Ними стали (за абеткою) ->>

25 серпня 1996 року було оголошено указ президента «Про грошову реформу в Україні», а 2 вересня ми вперше взяли в руки справжні гроші.

Ідейним натхненником нової валюти був голова НБУ в 1991-92 роках Володимир Матвієнко, а дизайн розробив художник Василь Лопата.

До вашої уваги – ескізи майбутньої валюти з книги В. Лопати «Надії та розчарування, або метаморфози гривні», люб’язно надані нашим автором Ігором Дудником. Цікаво, що спершу мали бути купюри в 3 і 25 гривень.

Також наводимо кілька зразків «попередників» сучасних грошей – банкноти УНР, Гетьманату, УРСР і СРСР. >>

Такі прості ялинкові іграшки, зроблені своїми руками, можна спокійно повісити на ялинку навіть коли у вас  є маленькі діти. Іграшки м’які і вони не б’ються. А ще – вони так нагадують популярне зараз різдвяне печиво. Для виготовлення цих новорічних прикрас вам будуть потрібні:

• Фетр
• Форми для печива
• Нитки для шиття та вишивання
• Швейні та вишивальні голки
• Ножиці
• Синтепон
• Декоративний шнурок

Колекцію «вишитих» меблів створив український дизайнер Ярослав Галант. Деталі зі штучних і натуральних матеріалів прикрашені традиційними українськими орнаментами. Сучасний дизайн напрочуд гармонійно поєднується з візерунками з бабусиних рушників.

На думку автора, такі меблі будут доречніі в будинку, і в квартирі, і в кафе. «Свіжа ідея, по суті, не нав’язує людині нічого радикально нового, до чого потрібно довго звикати», – відзначає Галант. Сьогодні художник працює над серією «вишитих» меблів, яку можна буде використовувати під відкритим небом – на відкритих терасах, в парках.

Як зазначає майстер, замовлення сьогодні все частіше приходять з європейських країн – Франції, Бельгії. Європейців приваблює сама ідея використання автентичних орнаментів при виготовленні меблів із сучасних матеріалів з модним дизайном.

Джерело: stitch.su

На Новий Рік та Різдво належить вітати родичів і знайомих. Листівка з вишивкою – оригінальний подарунок, який, до того ж, можна зробити дуже швидко.

Як вставити вишивку у листівку

Окрім невеличкої вишивки для виготовлення вишитої листівки знадобиться заготовка для неї. Зараз продаються спеціальні складені картонки різних кольорів з різними формами віконець, але ви можете купити в магазині вже готову поштову листівку і прорізати в ній віконце канцелярським ножем самостійно. У такі заготовки вставляють вишивки, виконані тільки на тканині.  >>>

17 грудня здавна в Україні відзначають день Варвари Великомучениці. Цього дня вважається гріхом прати, місити глину й білити. Дозволено лише вишивати й сукати нитки.

«Народна легенда, записана на Вінничині, каже, що свята Варвара Великомучениця була така мудра на вишивання, що вишила ризи самому Ісусові Христові… Беручись до вишивання, колись дівчата хрестились і шептали: “Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила”» (з книги «Звичаї нашого народу» Олекси Воропая).

У день Варвари і у Художньому музеї вчитимуть вишивати – художниця з етнічного костюму Антоніна Бондарук проведе екскурсію міні-виставкою, де представлено її вишиті вручну панно, і дасть майстер-клас. 17 грудня – останній день роботи міні-експозиції вишитих панно майстрині.

Антоніна Бондарук знає понад 400 технік і половиною з них володіє. У новому році майстриня охоче ділитиметься знаннями з усіма дівчатами й жінками, котрі прагнуть навчитися вишивати або вдосконалити своє уміння, – у музеї розпочнеться цикл уроків із вишивки.

Початок заходу 17 грудня – о 13.00
Адреса музею:
м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 21

Ми знайшли ще ось такий варіант виготовлення янголят на Новий рік.

Матеріали:
Щільний фетр білого і червоного кольорів, м’який фетр для шарфа, нитки муліне, ножиці, голка.

Спосіб виготовлення:
1. Викриїти 2 деталі тулуба (схожі на сніговика), перевести їх на щільний фетр білого кольору, вирізати.

В Україні потроху закріплюється традиція прикрашати будинок новорічними чобітками.

Ще, як варіант, туди можна покласти подарунок і подарувати близькій людині. Варіантів багато, так само як і ідей.

Спробуємо зробити такий чобіток самостійно. Отже!

Нам знадобиться:
- 25см щільної тканини, вовни;
- 15 см іншої тканини, теж вовни, можна в клітинку;
- 25 см підкладкової тканини;
- 25 см щільної тканини для міцності;
- Нитки;
- Шнурок для прикраси.

Окрім української вишиванки, у світі є ще одна сорочка, що для мільйонів людей так само символізує народ та країну свого походження. Це гавайська сорочка або «Алоха».

Алоха, дорогі друзі! Так привітають Вас справжні гавайці. І в цьому короткому слові є одразу і «доброго дня» і «будьте щасливі», побажання миру і радості і навіть … «до побачення».

Місцеві жителі з непідробною привітністю ставляться до кожного гостя Гаваїв, створюючи особливу атмосферу відпочинку. Посмішки і квіти, яскраві вечірні шоу і неповторна національна музика доповнюють цю райдужну картину.

На кожному з островів є свої специфічні розваги. Наприклад, острів Оаху давно став визнаною Меккою серфінгістів. А ще цей острів подарував світові сорочку-гавайку, що давно стала символом відпочинку й веселощів. Перша гавайка з’явилася на Оаху ще в 1932 році, а вже в 1936 якийсь Еллері Чен реєструє торгову марку «Сорочка Алоха».

Сьогодні спробуємо зробити ялинкові прикраси своїми руками.

Для початку вирізаємо різні частини з повсті.

Витинанки – один із видів українського народного декоративного мистецтва. Це сюжетні та орнаментальні прикраси житла, ажурно або силуетно витяті ножицями, вирізані ножем з білого й кольорового паперу. Їх використовували для прикрашання стін, вікон, полиць, груб, коминів, печей.

Українські народні паперові витинанки як прикраси сільських хат з’являються у середині XIX ст. незалежно від писарських і дворянських витинанок. Орнамент традиційних витинанок здебільшого геометричний і рослинний, трапляються також антропо- та зооморфні фігурки, зображення предметів побуту, архітектури тощо. Папір при витинанні складали вдвоє, вчетверо, увосьмеро, що дозволяло створити сталі структури, композиції.

Щиро вітаємо усіх нас з Новим Роком! Бажаємо у 2012 міцного здоров’я, успіху, достатку, любові та краси. Нехай новорічний дракон подарує Вам непереборної жаги до нових звершень, мудрості, рішучості та впевненості у своїх силах! Обіцяємо дарувати Вам тільки гарний настрій та позитивні емоції, дивувати новинками та на 100% виправдовувати Ваші сподівання від ТМ «Культурне Відродження». Також нагадуємо, що 1 січня – вихідний, чекаємо на Вас з 2 січня за звичним графіком! Гарних свят!

Головна різдвяна страва – кутя. Інші 11 мають бути пісні: без м’яса, молока, яєць та жиру. Тільки на олії. Так, на Різдво крутять голубці з пшоном, готують заливну рибу, вінегрет, корейську моркву, салат із квашеної чи свіжої капусти, тушкують капусту з грибами, варять картоплю або кашу, квасолю, ліплять вареники з капустою, грибами, картоплею, вишнею, маком та грушками, готують грибну і рибну юшку, смажать гриби з цибулею.

Кутю зазвичай готують із пшениці, рідше – з перловки або рису. Крупу добре промивають, заливають холодною водою і залишають на півгодини, щоб набухнула. Потім відціджують, заливають окропом і годину варять на невеликому вогні. У готову кашу додають розтертий у макітрі (або у дерев’яній ступці) мак, розмочені родзинки і курагу, мелені м’ясорубкою горіхи. Все заливають виноградним соком, додають по ложці меду та церковного вина «Кагор».

У столиці Святвечір не має того ритуального значення, як у західноукраїнських містах. На Буковині та Івано-Франківщині, наприклад, у Святвечір під стіл кладуть сіно, «щоб худоба та вівці водилися». Стіл посипають зерном, потім застилають білою скатертиною, а на кожний кут кладуть часник. Кажуть, він оберігає від злої сили та хвороб. Перед вечерею запалюють свічку за померлих і читають «Отче наш».

Гуцули вважають, що доля світу залежить від писанки. Доки існує писанкарство – світ буде існувати.

Як би там не було, але колекція Gucci fall ’08 – фантастичне поєднання народного текстилю, ручної роботи і візерунків з гуцульських писанок!

А коломийський писанкар Олег Кіращук упізнав на модних сукнях з колекції Gucci візерунки із кількох своїх писанок. На вбранні відомого бренду знайомі мотиви впізнали і клієнти майстра-писанкаря.

Джерело: trenddelacreme.com

У новому році ми вирішили дещо порадувати наших шанувальників. Окрім того, що на нашому сайті можна придбати чудові чоловічі, жіночі та дитячі вишиванки, вишукані вироби з бісеру та традиційні українські рушники, у нас можна скачати і схеми для вишивки. Отже, наша перша схема!

Долина

Короткий опис:

1. Види стібків: повний хрест, напівхрест, back stitch
2. Кількість кольорів: 25
3. Розмір: 302х112 стібків

Безкоштовно схему можна скачати тут. 

Схему можна відкрити за допомогою PCStitch 7 Pattern

У Лондоні пройшла виставка робіт в’язня нацистських таборів – британського офіцера Alexisа Casdagli. Щоб не збожеволіти у в’язниці, він вишивав хрестиком картини. Кольорові нитки висмикував з одягу – небагата гама була доступна, але все ж, вийшло дещо незвичайне. Подвійна рамка між символами свастики поцяткована крапками і тире, це справжня шифровка: вишиті азбукою Морзе фрази «Боже, бережи короля» і «Fuck Hitler». Нацисти нічого не запідозрили і не розшифрували, а навпаки, протягом 4-х років показували це полотно в кон-таборах.

У полон Casdagli потрапив на Криті в 1941 році, у званні майора. Через 6 місяців ув’язнення попросив дозволу вишивати і йому не відмовили. Будучи людиною педантичною, примудрявся не тільки вести щоденник, а й відправляти додому «вишиті» листи, в яких вишив карту табору, в’язницю та її адресу, співкамерників, а також «розповідав» про життя у таборі – «ванна 1 раз в 14 днів «, меню:» суп, картопля, ковбаса, хліб, крупа манна «.

Він продовжував вишивати аж до самої смерті в 1990 році, у віці 90 років.

Вишивка зараз у сина Алексіса – Тоні (йому 79 років).

Джерело: uzoranet.livejournal.com

Клаптикове шиття (печворк, від англ. patchwork) – вид рукоділля, коли готовий виріб зшивається за принципом мозаїки з різнокольорових і строкатих шматочків тканини (клаптиків) з певним малюнком. У процесі роботи створюється полотно з новим візерунком, кольором, іноді фактурою.

Збірка полотна з клаптиків, аплікація з тканини, стьобані вироби здавна існували в багатьох народів світу. Існує єгипетський орнамент, створений зі шматочків шкіри газелі близько 980 року до н. е.., а в одному з музеїв Токіо експонується зшитий приблизно в той же час костюм з прикрасами з клаптів. У 1920 році в Печері тисячі Будд був знайдений килим, зібраний приблизно в IX столітті з безлічі шматочків одягу паломників.

Judari – це італійська взуттєва марка. Засновники бренду – дві росіянки Юлія Войтенко і Дарина Голевко. У 2006 році в Мілані вони запустили власну марку, назва якої об’єднала імена дівчат.

Налагодити виробництво в Італії Юля і Даша вирішили невипадково: ця країна, крім кухні та футболу, знаменита своїми взуттєвими майстрами.

Все взуття Judari шиють на тій же фабриці, де виробляють своє взуття такі метри модної індустрії, як Jean Paul Gaultier і марка Pollini.

Russy Valenki – ідеальний союз класичних напрацювань і сучасних технологій. Дизайнери використали традиції ручного валяння, запозичені з російських мануфактур, але підошву своїх валянок зміцнили шкірою і гумою, щоб ті не втрачали форму. Повсть замінили фетром, за рахунок чого Russy Valenki набагато м’якіші і зручніші.

Вже  зовсім скоро – День всіх закоханих! А на день Валентина ми вже звикли запасатись чудовими валентинками для своїх рідних та коханих.

Давайте спробуємо  вишити цьогорічні валентинки. А ми вам в цьому допоможемо.

До вашої уваги – схеми сердечок. Для того, щоб їх вишити, вам потрібні лише нитки, тканина, голка, трохи часу та уваги!

Отже, до справи!

19-20 березня в столиці відбудеться спеціальний модний проект Українського Тижня Моди, присвячений ЄВРО-2012.

Про це на прес-конференції розповіли організатори: засновник UFW Ірина Данилевська та директор з міжнародного розвитку Мауриціо Аскеро.

16 дизайнерів – представників країн, що змагатимуться у футбольному чемпіонаті УЄФА ЄВРО-2012,покажуть свої колекції на українському подіумі в рамках події EuroFashion-2012.

Для українських модників захід обіцяє стати справді жаданим, адже до Києва привезуть нові колекції одягу сезону осінь-зима 2012/2013, щойно продемонстровані на домашніх модних площадках.

Детальний список дизайнерів – учасників проекту поки що не розголошують. Але відомо, що 10 з них вже підтвердили свою участь. До учасників ставлять належні вимоги: особиста присутність на події дизайнера, а також 20 моделей з нової колекції прет-а-порте.

Шведська компанія LampGustaf випустила серію оригінальних ламп, пропонуючи своїм клієнтам можливість трохи побавитися і творчо проявити себе.

Лампа має сітчасту структуру і йде в комплекті з кольоровими нитками, тому щасливі власники такої лампи зможуть власноруч вишити будь-який малюнок.

Дуже просто і несподівано!

Вибрати можна з трьох розмірів, а в комплекті з лампою покупець отримає ще й голку з нитками восьми кольорів.

Це тільки прототип, але дуже скоро лампа надійде у продаж, а схеми вишивки, як обіцяє виробник, можна буде скачувати в інтернеті на сайті компанії.

Цікаво, наскільки успішним виявиться цей проект?

Любителі автомобілів оплакують сьогодні хвостовий плавник, який прикрашав автомобілі в післявоєнні роки. І ось він повернувся, але куди? Схоже, що тут його точно ніхто не чекав, а вже жінки тим більше.

Тепер – це аксесуар, прикраса для жіночих підборів. Prada представила нове взуття літньої колекції для Міланського дому моди. Презентація повністю відповідала образу шістдесятих років.

У першій частині ми вже поділились з вами кількома схемами чудових вишивок до Дня Валентина. Там же є і пояснювальна таблиця кольорів ниток.

Зараз — ще декілька оригінальних схем.

У вас ще є час здивувати коханих! До справи!

Молода британська художниця Біллі Ахілеос (Billie Achilleos) за допомогою шкіргалантереї Луї Віттон створює фантастичних тварин.

Все почалося з того, що компанія Louis Vuitton запросила креативну лялькарку попрацювати над новим проектом. Робота дуже захопила дівчину, про що вона пише у своєму блозі.

З-під рук Біллі «народились» дивні та екзотичні тваринки: від котів і собак до хамелеона з комахами. При цьому кожна тваринка робить акцент на певну деталь в дизайні продукції LV.

Співпраця з легендарним брендом прославила молоду художницю на весь світ. Ії самобутніми роботами неодноразово в різних містах та в різний час прикрашали вітрини магазинів Louis Vuitton.

Джерело: Українська правда. Життя

В лондонському Музеї Альберта та Вікторії, Великобританія, був представлений справжній шедевр ткацької майстерності. Цей плащ виконаний з цілих золотих ниток, які виробляють павуки на Мадагаскарі.

Павуки збиралися вручну і протягом 20 хвилин, спеціально навчені люди, брали у них справжні шовкові нитки, потім павуків відпускали назад на волю. Нитки були з’єднані разом і на ткацькому верстаті сформовані в полотно. Щоб створити цю чудову тканину, необхідно було зібрати і обробити більше 1 млн. павуків.

Насправді цей сліпучий колір справжній, природний. А от вишивка, виконана по всій тканині, є витвором мистецтва. На виготовлення вбрання пішло 4 роки роботи.

Француз Франсуа-Ксав’є Бон де Сент-Ілера в 1709 році перший показав, як шовкова павутина може перетворюватися на тканину. Він варив кокони, потім розчісував їх гребенями і створював з ниток шкарпетки, рукавички і навіть костюм для короля Людовика XIV.

Подивитись на унікальну золоту сукню можна в Лондоні з 25 січня по 5 червня 2012 року. Останній раз подібний шедевр, а їх всього 2 в світі, був виставлений в Нью-Йорку в 2009 році і побив усі рекорди відвідуваності.

Джерело: http://uzoranet.livejournal.com

Оригінальний та дуже гарний подарунок до святкового столу – пляшка вина у інтелігентній жилетці. Ось детальне покрокове пояснення, як можна зробити таку жилетку в домашніх умовах.

Нам потрібні 2 прямокутника 30х16 см канви «16 Аїди», 2 прямокутника 30х16 підкладкової тканини, прямокутник 7х14 х / б тканини для манишки, 2 стрічки 4-6 мм. по 25 см., стрічка 7 см. для метеликів, 3 намистинки і побільше вільного часу.

На канві відзначаємо середину і починаємо вишивати. Ось коли вишиєте тоді й почнеться найцікавіше. Під прямокутник покладіть викрійку жилетки, так як у нас Аїда, то її чудово видно, рухаючи вишивку знайдіть положення яке вам сподобається. А тепер намалюйте маркером або олівчиком. Потім складіть разом лицьовими сторонами і ідеально сумістіть вишивку, і на іншій половинці теж намалюйте контур жилетки.

Як робити паперовий тюльпан, напевно, знає кожен школяр. Виготовлення цієї квітки входить до програми трудового навчання в третьому-четвертому класі. Складніше зробити власноруч квітку з багатьма пелюстками. Проте така прикраса буде доречна не лише до святкового прикрашання будинку, але й …в якості брошки. Головне, правильно підібрати папір і уважно прочитати інструкцію.

Основна деталь квітки – пелюсток. Його треба намалювати та вирізати. Наголошуємо – коли зроблено квітку з шести пелюстків, один з них треба вирізати, залишивши смужку для склеювання, щоб далі вже склеєна квітка отримала форму конуса. Останній малюнок показує, яка кількість елементів потрібна для створення троянди.

Джерело: ellinee.com

Доки надворі лютує мороз, без капелюха ходити просто небезпечно. Але як же можна зненавидіти за зиму однакові шапки та хустки!

Майстри пропонують урізноманітнити гардероб за допомогою деталей традиційного костюма, які будуть і теплі і доречні зараз, коли народні деталі продовжують вважатися модними і сучасними.

Наприклад, етнолог Оксана Косміна порадила жінкам носити традиційний головний убір із очіпком. Очіпок – це основа головного убору, яка допомагала йому тримати вишукану форму.

Замість того, аби замовляти пошиття традиційного очіпку, майстер радить використовувати звичайну бандану.

Якщо скрутити бандану в декілька шарів – вийде основа, на яку вже можна повязувати шаль чи хустку. Також, у якості очіпка можна використовувати легку шапочку або широкий трикотажний пасок. 

Alexander Korzer-Robinson – англійський художник, який пропонує не читати книги, а розглядати, навіть не відкриваючи. Він створює тематичні картини зі старих енциклопедій. Одні зображення Олександр вирізає, інші – взагалі видаляє. Таким чином, книга перетворюється на картину.

Робота кропітка, вимагає часу і особливого чуття, яке допоможе доповнити зображення належним чином.

Джерело:  uzoranet.livejournal.com

В Києві показали найдовшу та водночас «найкоротшу» сукню.

Найдовшу – бо її довжина складає 11,92 метра. «Найкоротшу», бо вона може зберігати красу лише один день. Справа в тому, що сукня створена з живих квітів, а саме – з орхідей.  На сукню із чорного кашеміру та атласу нашили 2000 квіток. Таким чином найдовша «жива» сукня стала ще й найдорожчою – її вартість понад 100 тисяч євро. І така краса може існувати лише добу!

Створив «живу» сукню відомий російський дизайнер-флорист Араїк Галстян. Як зізнався майстер, він довго шукав спонсора для своєї сукні із орхідей. Тепер її внесено до Національного реєстру рекордів. Презентувати «рекорд» на Фестиваля квіткових ідей випала честь віце-міс України 2007 року Альоні Клепко.

Як перетворити якісну вишивку на прикрасу інтер’єру або чудовий подарунок? Звичайну серветку можна «перепрофілювати» у картину, підклавши тверду основу та створивши рамку. Якщо ж іще й рамка буде витвором вашої майстерності – подарунок обов’язково знайде місце на стіні вітальні.

Для того, аби зробити рамку з бісеру для вишивки, треба заздалегідь приготувати лист картону за розміром роботи, тканина для оформлення виворітного боку, нитки, бісер та голки (звичайна і спеціальна для бісеру).

Далі можна користуватись ось такою покроковою «інструкцією» –>

Скульптура «Будинок знань» всесвітньо відомого іспанця Жауме Пленси прикрасить Ботанічний сад Києва.

2 червня 2012 року «Будинок знань» представлять у рамках спеціального проекту на першому Міжнародному фестивалі скульптури Kyiv Sculpture Project у Києві.

6-тонна 8-метрова скульптура, що зображує сидячу людину, зроблену з металевих літер. Усі охочі зможуть зайти усередину «Будинку знань» і подивитися на світ крізь біле мереживо літер, повідомляє прес-служба Kyiv Sculpture Project.

Ночами робота Пленси світиться зсередини, перетворюючись у світоч мистецтва в буквальному значенні цього слова.

9 лютого в Йоркширському парку скульптур, де «Будинок знань» був представлений у рамках персональної виставки Жауме Пленси, почався демонтаж роботи.

«Потертий шик» (від англ. shabby chic) – стиль у інтер’єрі та моді, данина ностальгії за дитинством, «старими добрими часами», коли на першому плані були вічні цінності, сім’я, патріотизм, самовідданість, а життєвий ритм був повільним, розміреним і сповненим насолоди. Принаймні такий творчо-емоційний сенс вкладають в свої твори майстри шеббі шику. Технічно це – надання речам штучно-потертого вигляду, нальоту давнини, імітація ретростилю. Меблі, предмети хатнього вжитку, навіть одяг у концепції шеббі шик мають світлі кольори – від слонової кістки до ніжного рожевого чи блакитного. Прикраси – здебільшого створені методом декупажу – це сентиментальні візерунки: квіти, янголи, фрукти.

Винахідниця «потертого шику» Рейчел Ешвел (англ. Rachel Ashwell). Судячи з усього, майстриня підхопила модну тоді тенденцію оновлення старих меблів, які продавали на блошиних ринках та розпродажах. Економні та охайні британці рятували меблі, перефарбовуючи. Рейчел же додала цьому «порятунку» цілком визначеного стилю та акценту. Вона купувала меблі тільки старі, фарбувала тільки в світлі кольори. Інтер’єри, оформлені в цих тонах, на її переконання, відтворюють романтичну атмосферу «старого бабусиного будинку», повертаючи людину до теплих спогадів про дитинство.

Зараз шеббі шик популярний не лише у меблях, є чимало майстер-класів, які навчають у домашніх умовах створювати стилізовані під ретро речі – скриньки, рамки для картин та фото, кухонні дошки, полички тощо.

Дизайнер, який не припиняє експериментувати із традиційними українськими мотивами вишиванки на незвичайних поверхнях та аксесуарах, Ярослав Галант, створив нову колекцію.

Минулого року, як ми вже писали, він презентував «вишиті» меблі. Тепер митець пропонує носити годинники, чий корпус розфарбував білим кольором та прикрасив візерунками рослинного орнаменту чорного і червоного кольорів, а ремінець вишив відповідними нитками.

Свою колекцію Ярослав назвав просто – «Watch-UP», а прокоментував її ідею так: «Я хотів звернутися до дизайнерської громадськості з тим, що нам необхідно повернути в повсякденний побут традиції наших предків. Вишиванка – це не просто прикраса, це національна ідея! Це оберіг, який несе в собі глибокий пласт інформації і в наших силах не дати забути людям про свої традиції, обряди».

Невідомо, чи відгукнуться дизайнери на цей патріотичний заклик, проте вишиті годинники вирішили застосувати ще й як привернення уваги іноземців до української культури та традицій. Так, ексклюзивні моделі планується використовувати як сувенірну продукцію напередодні «ЄВРО 2012» для гостей чемпіонату.

Цей простий і водночас унікальний проект відбувся декілька років тому. Багато хто навіть не згадає про що мова, хоча сам задум потрапив до шорт-листа премії PinchukArtCentre.

Суть проекту – створення національного маркування, а буквально – нанесення візерунку, який виглядає будь-де: на уніформі міліціонера, на химерній сукні, на будинку чи просто на асфальті. Така гармонійність досягнута, певно, завдяки тому, що візерунок, або як назвали митці своє творіння, українську лінію, створено «з повторюваних геометричних патернів, загорнутих в «нескінченний» контекст».

Чергування крапки та хреста – традиційні орнаменти, які прикрашають українські вишиванки і у свідомості автоматично викликають асоціації із національним колоритом. Крім того, традиційне прикрашання одягу та будівлі несе в собі ще й семантичне та смислове навантаження. В своїй «укрлінії» митці побачили навіть створення ланцюгу поколінь, які мають однакові цінності, нескінченну дорогу з минулого в майбутнє.

Ольга Недавня якось написала у коментаріях в одній з наших соціальних мереж про те, що «Культурне Відродження» для неї – вже «сімейна марка». Це, звичайно, повз нас пройти просто не могло! Тому ми вирішили розпитати пані Ольгу (до речі, співробітника Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України) про українські традиції в її родині, обряди та трохи пофілософствувати.

Що, окрім вишиванки, ви вважаєте зовнішнім проявом своєї схильності до народних українських традицій?

Майже все, у чому візуалізується мій спосіб життя. Пишу «майже», бо виняток складає те, що є нейтральним в силу зручного мінімалізму або ліні.

Моя схильність до народних традицій проявляється у тому, що я намагаюся їх сучасно розбудовувати у своєму житті та в родині, та, в міру сил і можливостей – і в суспільстві, офлайн і онлайн.

Український вишитий рушник відійшов в експозиції музеїв і поступився місцем новим «оберегам» і символам, а саме транснаціональним брендам, чиї логотипи все частіше виступають в ролі нової геральдики, нових оберігають знаків, і в кінцевому підсумку, нових ікон. Аdidas, Dolce & Gabbana, Nike, BMW – ось неповний перелік нових об’єктів для поклоніння.

Втім, тисячолітні установки і традиції ніколи не здаються без бою і опору. Якась частина нашої свідомості і підсвідомості міцно тримається за стару «віру» і звички.

Саме це стало об’єктом вивчення та фіксації в проекті Івана Семесюка «Традиції. Ребрендинг».

На кожному полотні намальовано традиційне для української рушниковому вишивки «древо життя», з усіма характерними для старовинної обрядовості та побутової землеробської «магії».

Але до традиційного узору рушника примикають вже переосмислені в дусі фольклорної традиції логотипи самих популярних у наш час міжнародних торгових марок і брендів.

Фото: bottega-gallery.com

В слов’янських традицях Масляна – це не тільки остання змога поїсти скоромних продуктів, досхочу поласувати млинцями та сметаною. Це також давня, ще з поганських часів, традиція проводжання лютої зими. Супроводжувались ці проводи, окрім гулянь та танців, ще й символічним актом знищення зими. Для цього створювали величезну ляльку і урочисто спалювали посеред площі. І хоча лялька була велетенська і втілювала страх перед зимою, лютим холодом, голодом там морозами, які можуть погано вплинути на врожай, але зовні (та й за способом виготовлення) вона нагадувала до болю знайому постать іншої ляльки. Теж за походженням – з давніх давен. Це оберіг домівки та сім’ї – мотанка. Зимову ляльку мотали з сіна та соломи, а ляльку-оберіг робили із тканини, хоча туди могла бути також додана ще й солома.

Сьогодні мотанка не втратила своєї символічної ролі, хоча вже не є таким обов’язковим атрибутом кожної нареченої та охороною кожної оселі. Найхарактерніша риса української мотанки – хрест на обличчі. Багато дослідників вважають, що витоки ляльки-мотанки – в трипільській культурі. Так, в основі своєї голови вона має скручену сваргу, яка є основним мотивом на трипільських глиняних виробах. Сварга символізує рух і розвиток Всесвіту. Взагалі завивання – це ритуальне дійство, яке співвідноситься із зародженням, ростом, примноженням і пов’язано із створенням світу.

Очі ляльці не робили, аби вона не нагадала когось із живих людей, а ляльчина душа була закрита від темних сил.

Зробити мотанку можна й в домашніх умовах. І зовсім скоро ми розкажемо як!

Зробити мотанку можна в домашніх умовах. Найпростіший спосіб витратить годину вашого часу, або навіть менше.  Або придбати у  нас!

1. Для виготовлення ляльки потрібні чотири квадратних клапті тканини, найкраще – бавовняної, міцної, розміром з паперову серветку або чоловічий носовичок. Один з шматків повинен бути світлого кольору. Необхідні дрантя або вата (синтепон) для набивання головки ляльки, грубі нитки (підійде №10). Можна підготувати кольоровий шнурок або сплести з кольорових ниток звичайну косичку. Ефектно виглядає косичка з двох кольорів: два пасма – однотонні, а третя – іншого кольору. Для поясу та нижньої хустки на голову готуємо стрічку або тасьму.

Ми вже говорили про жилетки з краватками, які кумедно виглядають на пляшках і прикрашають святковий стіл. Є ще простіші способи використання «чоловічої» сорочно-краваткової символіки з користю та для прикрашання. Наприклад, можна зробити закладку для книг або блокнота, документа чи ділового щоденника.

Для виготовлення закладки треба підготувати щільний папір, самоклеючі магніти, клей, ножиці, ніж, олівець, лінійку. Шаблони закладки можна роздрукувати, а можна спробувати створити власний.

Роздрукуйте шаблон закладки. Виріжте зображення, зробіть надріз вздовж суцільної чорної лінії білого трикутника. Складіть закладку за пунктирними лініями. Приклейте магніти з двох сторін, щоб вони поєднувалися, коли закладка буде складена. Стильна закладка у вигляді «сорочки» на сторінці вашого блокноту буде виглядати значно естетичніше, аніж закладений куточок сторінки чи випадковий папірець.

Ідея від marthastewart.com.

Український художник Володимир Денщиков створює унікальні ікони з лляної нитки. Майстер працює в техніці макраме.

Дивовижне хобі пана Володимира, плетіння ікон методом макраме, стало ледь не основною його візитівкою в творчому середовищі. Хоча насправді майстер – за фахом актор, працював директором і художнім керівником академічного російського драматичного театру ім. Максима Горького в Сімферополі. Викладав акторську майстерність та режисуру в інституті культури.

Попри всі професійні заслуги, улюблене заняття – макраме. Свої роботи пан Володимир робить без застосування голок або інших інструментів – лише завдяки спеціальному плетінню. Ікони в художника виходять дуже «докладними», повними майстерно виплетених дрібниць.

Для роботи художник використовує лляну тканину та лляні нитки від 0,5 до 2 метрів в довжину. Над одним полотном, розміром 40Х50 см працювати доводиться від 3 до 6 місяців. Така робота складається приблизно з 9 мільйонів крихітних вузликів, кожен з яких майстер робить вручну.

Джерело: odditycentral.com

Масляна асоціюється в першу чергу з проводами зими? Ні – з млинцями! Ці смачні вироби з борошна прикрашають кожен стіл на свято. Проте млинці не завжди виглядають святково, деякі господині регулярно частують ними свої сім’ї. Додати звичайним млинцям урочистості допоможуть нові рецепти або особлива начинка.

Млинці на пиві (2 способи приготування)

1. Одними з найсимпатичніших та найсмачніших вважають млинці на пиві. Ми знайшли два способи їх приготування. Перший – звичайний.
Склад:
1 склянка пива
1 склянка молока
2 яйця
1 столова ложка цукру
сіль за смаком
1/2 чайної ложки соди
3-4 столові ложки рослинної олії (для тіста)
1-1,5 склянки борошна

Приготування:

Кількість борошна залежить від того які млинці ви любите. Якщо тонкі – зробіть рідке тісто, для нього достатньо склянки борошна. Якщо більш щільні і пишні – піде півтори склянки.

Віночком збити яйця. Додати за смаком сіль і цукор, соду, влити молоко і рослинне масло, всипати просіяне борошно. Добре вимісити тісто, воно повинно вийти густим, як на оладки, і без грудочок. Після цього потроху вливати пиво і відразу ж розмішувати тісто. Якщо пиво дріжджове, то тісто буде пінитися, посуд повинен бути досить глибоким. Коли все пиво буде додано і піна опаде, треба ще раз розмішати тісто і випікати як звичайні млинці на сковорідці з мінімальним додаванням масла або зовсім без нього. За рахунок того що в тісто додано пиво млинці виходять рум’яного кольору і в дрібну дірочку.

Вишита скринька – водночас і прикраса кімнати, і гордість майстрині, і просто корисна річ в домі. Виготовити скриньку з тканини, з вишивкою на кришці не так складно, як може здатися на перший погляд. На все піде близько 3 годин роботи та чимало терпіння. Натомість отримаємо маленький витвір власного мистецтва.

Для роботи знадобляться:
1. Лист картону (можна від пакувальних коробок)
2. Різак, олівець, лінійка, ножиці, нитки.
3. Двосторонній скотч (широкий, вузький)
4. Тканина.
5. Тасьма.

Одна з найвеселіших тем соціальних мереж минулого тижня – фіктивна дружина серіального героя доктора Хауса, що раптово виявилася українкою. Хоча у 7-му сезоні Домініку називали “росіянкою”, в останній серії вона вішає на Хаусову стіну портрет Тараса Шевченка, росповсюджує в Атлантік-Сіті українську кухню й стверджує, що народилася в Кременчузі.

Нам стало дуже цікаво, хто ж насправді за походженям ця красуня з милим слов’янським акцентом. Виявилося, що полька.

Знайомтеся, Кароліна Видра (Karolina Wydra), американська актриса-початківець, колишня модель. Народилася у Польші, в Ополе, 1981-го року. В 11-річному віці емігрувала з родиною в Сполучені Штати, але стверджує, що батьківщину свою не забула й досі.

Замість того, аби прикрашати непотрібними вже CD-дисками смітники, краще дійсно знайти для них корисну справу. Якщо не в якості зберігача інформації, то в естетичній ролі частини інтер’єру будинку. Чого тільки не навигадують люди для використання дисків – і люстри з них роблять, і лавочки, і годинники, навіть вуличні монументи. Проте CD-диски можна перетворити і на картину, причому – картину вишиту. Яка буде не лише гарною прикрасою на стіні, але й може виконувати роль подарункової листівки.

Для підготовки до вишивки малюнок копіюють на диск і проколюють отвори нагрітої голкою. За отриманими отворами і роблять вишивку. Центральну частину диска прикрашають аплікацією, штучними квітами тощо. Вдало можна використати і намистинки, бісер чи стрази, «посадивши» їх на клей, або пришивши.

Джерело: uzoranet.livejournal.com

Переможниця нашого останнього конкурсу на Facebook Анастасія Зарицька здивувала нас своїми чудовими світлинами, неймовірною історією кохання та справжнім українським весіллям. Ми не витримали і вирішили розпитати її про весільні традиції!

Вже декілька років існує мода на костюмовані вечірки. Багато хто навіть таким чином відзначає урочисті й важливі події свого життя. Скажіть, будь ласка, ваш вибір відсвяткувати весілля в українському стилі був покликом душі, даниною патріотичним почуттям, повагою до традицій чи слідуванням тенденціям, які диктують моду на етностиль?

Було покликом душі. Дуже люблю Україну і поважаю традиції, постійно відвідуємо етнофестивалі, вивчаю етнологію. Кожного разу відкриваю для себе щось нове.

Які українські весільні традиції, окрім одягу, ви втілили і відродили під час свого весілля?

Наше весілля було побудовано за українськими традиціями. На весіллі ми співпрацювали з етнографами (дякуємо Наталі та Руслану Прорві), тому воно було за змішаними традиціями регіону молодого та регіону молодої. РАГЗу та різних американських традицій в нас не було.;)

Королівську колекцію з етнодеталями створили Доменіко Дольче (Domenico Dolce) і Стефано Габбана (Stefano Gabbana).

Основний тренд – поєднання чорного та золотого. Проте представлені моделі й інших кольорів. Спільна риса – дизайни, навіяні розкішним стилем бароко і творчістю сицилійських художників.

Домінують приталені облягаючі силуети з мережива, оксамиту і парчевих тканин. Розкіш доповнена мальовничими квітковими принтами, що особливо цікаво українському цінителю. Адже принти квітів, птахів, тварин нагадують нашу багату українську традицію прикрас. А моделі в цьому одязі виглядають немов панянки XIX століття.

Ще одна тема, яка звучить в колекції італійської марки, це одяг з елементами нижньої білизни. Топи-бюстьє, міні-шортики, прозорі сукні-сорочки – ці речі, безсумнівно, покликані підкреслити жіночу сексуальність.

Французький будинок моди BALMAIN відкрив свій перший бутік у Парижі в 1945 році. Засновник та дизайнер марки П’єр Бальмен почав із ательє відразу після закінчення війни.

П’єр створював вечірні наряди, що «буяли» кристалами і ручною вишивкою. Зараз це одна з улюблених марок багатьох знаменитостей, бренд має фірмовий екстравагантний стиль, сповнений декорування.

Один з улюблених мотивів – вишивка, якою прикрашають навіть речі в дусі панку і рок-н-ролу. Також активно використовують елементи етностилю, геометричні візерунки, орнамент.

В останніх колекціях дизайнери BALMAIN знову звернулись до символіки хенд-мейду. Наприклад восени 2012 року цей бренд радить долучити до повсякденного одягу розкішне декорування, яке нагадує в’язані картини та архітектурну ліпку водночас. В центрі кожного вбрання – яскрава квіткова вишивка, а всю модель прикрашено намистинами.

Запорука вдалого подарунку в тому, яке він справить перше враження. Не порівняти відчуття, коли дають коробочку з яскравим бантиком і якщо вручають щось в целофановому пакеті. Тому зараз, коли свято вже на порозі, час подумати про гідну подарункову упаковку. Її можна не лише замовити в магазині за чималеньку суму, але й зробити власноруч – зі старих журналів.

Вийде креативно, корисно та творчо.

Крім журналів, знадобиться лінійка, ножиці чи ніж для паперу, двосторонній скотч або клей.

Українець за походженням, дизайнер марки Odyn Vovk Остін Щербаненко завжди пам’ятає про свої історичні корені. Творець однієї з найоригінальніших марок «інтелектуального одягу», Остін працює, в основному, зі шкірою, виготовляючи складні, але гармонійні моделі у похмурих графітово-чорних відтінках. Цей одяг можна було б вдягати під лицарські обладунки, але він чудово вписується в сучасне цивілізаційне середовище.

Прихильниками молодої марки Odyn Vovk вже є відомий актор та музикант Джаред Лето, гитарист Томо Милишевич, актор Тоні Вард та знаменитості.

Американський дизайнер марки приїде в Україну та покаже свою нову колекцію як хедлайнер Mercedes Benz Kiev Fashion Days F/W 2012-13, що відбудеться 23-25 березня в столиці.

Британський художник і скульптор Дерек Кінзет займається незвичайним видом в‘язання – він створює фігури зі сталевого дроту.

В дитинстві Дерек жив у графстві Глостершир поруч із старовинним палацом у Додінгтон-парку. Романтична архітектура досі надихає художника, мабуть тому багато його створінь – казкового походження.

Роботи Кінзета вже десять років прикрашають приватні та суспільні галереї, стоять у парках. Один із палких прихильників Кінзета з актор Ніколас Кейдж.

Фото: derekkinzettwiresculpture.co.uk

Одяг богемної марки Isabel Marant  називають «недбалим шиком». Бренд позиціонує себе як творець нової ідеї моди – повсякденний одяг дуже гарної якості, не прив’язаний до жодних тенденцій. Одяг на всі часи.

Тим не менш, колекції Ізабель щораз оновлюються відповідно до модних сезонів. Щоправда, дизайнерка крокує власним шляхом в світі моди. Їй хвилюватися немає чого – першу колекцію Ізабель створила вже у 15 років. А бутік відкрила одразу в серці модного життя – в Парижі, ще у 1994 році.

Ізабель починала з аксесуарів. Зараз любов до дрібниць характеризує увесь одяг, який створює дизайнерка. Так, в колекції «Осінь-зима 2012-2013»  акцент робився не тільки на звичний стильний і водночас зовні простий крій, але й на деталі, оздоблення. Серед цих маленьких доповнень, які насправді привертають найбільшу увагу в образах, – вишивка, принти, вив’язані, немов серветки, горловини та кокетки.

Ще й взуття отримало власний візерунок у вигляді орнаменту. Чудова колекція – ще один доказ вдалого поєднання стилю та якісного оздоблення, навіть у повсякденні.

Фото: fashiony.ru

Німецька дизайнерка Айріс Шиферштейн вважає себе творцем взуття для «естетичної насолоди». Проте прихильники вегетаріанського способу життя були б шоковані таким підходом і до насолоди, і до естетики загалом.

Айріс робить взуття з опудал тварин, а саме – зі справжніх копит. Замість прикрас дизайнерка на свої чобітках та туфлях інколи використовує ну зовсім незвичайні матеріали. Наприклад – колюче хутро іжачка або опудало голуба.

В якості підборів 45-річна майстриня пропонує користуватися частинами револьверів.  Причому суміщає це чудернацтво не лише в туфлях з копит, які в такому поєднанні схожі на трофей первісної мисливиці, але й з витонченими туфлями-«човниками» зі зміїної шкіри.

Австралійка Collette Dinnigan має неофіційне звання королеви суконь. Незважаючи на те, що в колекціях відомого дизайнера, члена Синдикату Високої Моди, є чимало інших деталей жіночого гардеробу – штанів, сорочок, спідниць, проте саме сукні вдаються Колетт найкраще. Аж настільки, що в такому вбранні частенько можна побачити зірок моди та кінематографу, навіть на червоних доріжках!

Проте дизайнерка створює одяг «без надмірних претензій», який може вдягати кожна жінка, що слідкує за модою та хоче надати своїй красі чудову оправу. Цього року Колетт радить вдягати сукні легкого повітряного крою, інколи прозорі або мереживні. Серед оздоблення – принти з аутентичними мотивами та рослинними візерунками.

Дизайнера взуття з Ізраїлю Кобі Леві ще називають скульптором. І є за що – Кобі вигадує взуття з характером, бо вважає, що воно існує саме по собі, поза межами модного образу. Тому майстер вільно експериментує із формою взуття, створюючи гібриди-скульптури туфель з підборами у вигляді язика, розчахнутого банана, кокетливих сідничок ляльки або жувальної гумки.

Кобі Леві наголошує – будь-яку з химерних пар можна носити, навіть щодня. Хоча важко уявити собі клієнтів, не враховуючи Леді Гагу, які будуть готові вдягти найцікавіші моделі. До речі, все взуття Кобі робить власноруч у своїй майстерні.

Головним атрибутом романтичного вечора за класикою завжди були свічки. Проте не завжди є можливість прикрасити стіл вишуканими свічниками зі сторінок Джейн Остен та Брема Стокера. Пластикові свічники з ринків часто виглядають надто «дешевими» і вже зовсім неромантичними. Надати неповторної атмосфери зможе свічник, зроблений власноруч. «Рецепти» дуже прості і підвладні навіть людині, яка в житті не займалась творчістю.

1. Пікнік на узбіччі
Якщо стіл накрито просто на вулиці, в затишку приватного двору, романтики додасть свічник, який чіпляється на ганок. Достатньо придбати скляний свічник-відерце, обернути його папером, бажано не білим, а кольору папірусу, вирізати ножем чи ножицями візерунки. Свічка знаходиться всередині «відерця», а притлумлене ніжне світло ллється крізь папір, стаючи більш яскравим в отворах візерунків. Додайте ще й красиві химерні тіні від свічникових візерунків на навколишніх предметах.

Зухаїра Мурада називають ліванським принцем моди. Його авторський стиль у створенні одягу визначають, як квінтесенцію жіночності. Він впевнено втілює в життя найзаповітніші жіночі мрії про розкішне вбрання, додаючи йому нотку сучасності.

Колекція «Весна-літо 2012 року» виглядає немов візитка цього модного дому – багатий декор, вишукана ручна вишивка, звабливі силуети та любов до кольору золота.