Хліб. Жнива 2013 на Обирку

1

Хто не був на Обирку – той не бачив Україну!
Мистецький хутрі Обирок унікальне явище. Близько 4 тисяч гостей, з більш як 20 країн світу відвідало мистецький хутір Обирок за 5 років його існування. Багато хто з них приїздить щороку. На хуторі проходять виставки і кінопрем’єри національного масшатабу, фестивалі, школи, презентації та майтер-класи.

Любителька вишивки та капелюшків

З нагоди 60-річчя британської королеви Єлизавети ІІ модні ЗМІ заходились аналізувати гардероб правительки. Єлизавета відома своїм неповторним смаком та особливою любов’ю до капелюшків. Британський Vogue написав про кольорову палітру вбрання королеви, а Pantone створив цілу кольорову книгу королівських туалетів, вказавши точні дати надягання того чи іншого вбрання.

Мода ненависті й кохання

Мода від ODI ET AMO однією тільки назвою повторює відомий рядок з вірша давньоримського поета Катулла. Перекладається як «Ненавиджу й люблю».

Єднання протиріч – ось на чому наголошує нова марка. А ще на тому, що вона – це повернення корисного старого. Що ж, знаходимо моделі, однозначно натхненні Олівером Твістом та Діккенсом взагалі. Інші – навіяні тибетськими ченцями, ще одні — родом з інквізиційних трактатів про чистоту віри.

Тут суворі та стримані, і чомусь надсучасні нині, напівчернечі образи із сміливими експериментами фасонів межують з відверто практичними куртками середньовічних м’ясників, продавців та навіть катів.

Дизайнери пропонують носити це зараз і всюди. Що ж, обрати таку моду може лише людина, не позбавлена не тільки смаку, але й уяви та стильової хоробрості. Втім, прихильників ця «несьогоднішня» марка може знайти хоча б тому, що залюбки додає своїм

Comment Récupérer Votre Homme

образам сучасного трактування, на кшталт елементів штанів-спідниць, прямих пальто, вишитих у темі гобелену сумок та мереживних комірців.

Вишивка стрічками — від Античності до наших днів

Декорування одягу та інтер’єру стрічками відоме ще з часів Античності. Хоча масове виробництво стрічок та, відповідно, використання їх у створенні модного образу почалося з XIV століття. Через два століття в одному лише Ліоні працювало понад 50 тисяч ткачів стрічок.

Законодавець стилю своєї доби Людовик XIV пропонував прикрашати стрічками не тільки одяг, а й взуття. Наступний Луї XV взагалі сам полюбляв займатись рукоділлям. В цей час вперше з’явилась саме вишивка стрічками. Спершу нею оздоблювали корсажі – у вигляді квітів та листя. Пізніше так прикрашали ще й вишукану білизну.

Розквіт вишивки був у 70-х роках XIX століття: стрічки були на одязі, подушках, капелюхах, парасольках, ковдрах…

Аксесуари від бабусі

На дні бабусиної скрині, не інакше, шукали сучасні дизайнери аксесуарів свої ідеї. Бо як ще можна пояснити засилля чудернацьких, але дуже модних прикрас із найдивніших матеріалів. І це можна носити, наслідувати, робити власноруч. Причому із гордощами: бо показати себе нездарою буде дуже складно, коли навіть найпримітивніші за технікою виконання прикраси є ознакою смаку.

Сережки із шпульок зі швейної машинки від Weggart .

Дика краса та природність від Олександра Маккуіна

Британський дизайнер Олександр Маккуін вмів, як ніхто інший, поєднувати в одязі сучасний силует та позачасові мотиви природності та гармонії. Вбрання, які Маккуін створював протягом 1992-2010 року вражають сміливістю авторського задуму та відвертістю його втілення.

Сукні та костюми із мотивами хутра, волосся, парусини, шовку, шкіри, металу, квітів. Наліпки, принти, корсети, мереживо та вишивка. Казкові силуети, розкішні матеріали, мовчазна велич – все це по-справжньому «Дика краса» від Олександра Маккуіна, свідчення того, що дизайн одягу може дійсно бути мистецтвом.

Все буде бохо

Є такі настрої в моді, що приходять «у маси» раніше, аніж їх вдається ідентифікувати та визначити як щось конкретне. Так, вже кілька років на вулицях розкошує різноманітна «циганщина», «східні» мотиви, показово недбалий стиль міської елегантності casual, жіночний мілітарі, чудернацький хенд-мейд та змістовний «етно». І що ж? Виявляється, вся ця дика суміш тією чи іншою мірою вкладається в більш широке і менш конкретне поняття — бохо-стиль.

За легендами, назва цього цілком давнього стилю походить від Богемії – регіону, що на території сучасної Чехії. В Богемії, мовляв, мешкало чимало циган, які спокійно носили різноплановий одяг одночасно, поєднуючи розкіш та дрантя.

Вважається, що пізніше назва «богема» вже стосувалась касти вільних художників та інших діячів культурної сфери, що нерідко були або дуже бідними, або ж багатими, але творчими. Тому не залежали від світських тенденцій, а носили той одяг, який їм був до смаку.

Сукні-дива

Подіум та життя – дві паралельні, які рідко змінюють напрям і перетинаються. Найдивовижніші витвори дизайнерської уяви навряд чи придатні для використання в повсякденному житті. Особливо це стосується суконь: практично кожний «майстер» моди вважає своїм обов’язком створити диво-вбрання, яке складно надягти, не те що носити. Якщо ж над виготовленням вбрання працює не модельєр, а художник – результат може перевершити всі сподівання.

Сукня – тарілочка з Китаю: легше розбити, ніж роздягти.

Меблі в стилі турецьких наречених

Бок’я – турецька назва особливого полотна, яке вимагало особливої ткацької майстерності. Таке полотно було дуже  барвистим, прикрашеним орнаментами, і при цьому міцним.  Бок’я давали як посаг турецьким нареченим.

Нині стару традицію вирішили відродити дизайнери з Лівану Hoda Baroudi та Maria Hibri. Вони використовують вінтажні вже тканини бок’я у виготовленні меблів. Купити таке полотно можна хіба що в антикварів або на стихійних розпродажах.

Здебільшого, дизайнери беруть у роботу полотна 1950-1970-х років. Але додають також сучасні тканини у стилях, властивих Середній Азії.

Вишивка в союзі із типографією

Художниця із Естонії Евеліна Касіков вишиває портрети в оригінальному стилі CMYK вишивки, долучаючи до вишивання хрестиком засоби поліграфії.

Типографська вишивка хрестиком нагадує друкований варіант сторінок газет та журналів. Евеліна користується системами сіток із шаблонами та методом проектування, коли вишиває.

Кожен портрет – багатошаровий. Спершу майстер готує шаблон та використовує нитки різних розмірів та товщини, аби додати кольоровому зображення глибини та об’єму.

Портрети виходять досить схематичні, але повторюють всі закони поліграфічного друку, хоча й виконані у техніці вишивання хрестиком.