Ще не швачка, вже не художниця


Колись молода британка Деббі Сміт (Debbie Smyth) училася бути дизайнером з текстилю. Та сьогодні всі знають її як унікальну художницю, що малює свої картини без пензлів і фарб, олівців і крейди, використовуючи для творчості ті матеріали, які більше би знадобилися кравцеві? Дійсно, дівчина недалеко пішла від професії, яку опанувала у навчальному закладі.

Озброївшись коробкою з шпильками й клубками ниток, Деббі Сміт стає до малювання. Спершу вона готує до «операції» своє полотно, яким найчастіше є величезна біла стіна, потім розмічує її під майбутнє «креслення» картини, а згодом починає «акупунктуру». Адже її картини з ниток і шпильок засновані на тому принципі, що лінії й фігури формуються з ниток, а утримують їх на місцях — шпильки. Багато шпильок!

Темарі: традиційне японське мистецтво

У 8-му столітті до Японії з Китаю прийшла гра кемарі (гра ногою у м’яч), в яку спочатку грали тільки аристократи. М’ячі для гри були зроблені зі шкіри оленя й не відрізнялися багатим декором. Пізніше гра стала більш масовою. Відомо, що в 13-16 ст. подібні кулі використовувалися вуличними жонглерами для вистав.

Мабуть, до цього часу відноситься початок розвитку мистецтва темарі в тому вигляді, в якому воно відомо зараз. Гра кемарі (гра ногою в м’яч) трансформувалася в темарі (ручний м’яч), і в цю гру стали грати дівчата високого походження. Оскільки м’ячики вже не били ногами, а використовували їх акуратно, стало можливим багато прикрашати їх шовковою вишивкою. Темарі стало мистецтвом аристократії, і благородні дами конкурували в створенні складних і заплутаних візерунків. Жінки-служниці в домах самураїв також змагалися одна з одною в умінні вишити найкращий подарунок для своєї пані.

Створюємо затишок. Вишиті подушки

 
Красиві диванні подушки створюють особливий затишок. Після важкого робочого дня просто необхідно з комфортом влаштуватися в улюбленому кріслі, на дивані або тахті. І тут маленька, красиво вишита подушечка, підкладена під голову або руку, створить комфортні умови для відпочинку, дозволить швидко розслабитися.

Дизайн диванної подушки необхідно погоджувати за матеріалом і кольором з меблевою обивкою, покривалом або накидкою на дивані. Цікаво оформлена диванна подушка може стати колірною плямою, акцентом, який освіжає і оживляє інтер’єр.

Візерунки вишивки на подушці можуть бути виконані в різних техніках хрестикового шва — простим хрестом, гобеленовим швом (вертикальним або діагональним). Є тільки одна вимога: колірне рішення теми, колорит і колірна гамма вироба не повинні «вибиватися» із загальної колірної гами конкретної кімнати. Перехід від кольору до кольору повинен бути плавним і м’яким.

Англійська художниця вишиває на житньому хлібі

Англійська вишивальниця Кетрін МакЕвер використовує житні тостик як основу для своїх милих вишивок.

«Трішки натхнення, яскраві нитки і товста голка, — от і все, що мені потрібно, щоб повністю віддатися творчості і забути про проблеми, — запевняє Кетрін, — ну, і звичайно ж, кілька шматочків хліба «.

Її картинки невигадливі. Це часто квіткові орнаменти, небо з хмарами, рибки. Можливо, художня цінність цих «полотен» сумнівна. Але оригінальний метод самовираження вже оцінили користувачі Інтернету. Один із шанувальників творчості Кетрін надіслав їй фото власних творів. Учень перевершив учителя — вишивка виконана на ковбасі. 🙂

Вишитi картини: художниця Кейсi Завалья

Американська художниця Кейсі Завалля (Cayce Zavaglia) своєю творчістю розмиває межу між гобеленом і картиною. Незважаючи на те, що малює художниця нитками, а замість пензлика та полотна використовує голку і тканину, її портрети виглядають так, ніби намальовані маслом. Дівчина досить довго практикувала, виробляючи авторський стиль і власну новаторську систему «малювання нитками», але зараз її вишиті портрети можна назвати справжніми шедеврами сучасного мистецтва.

«Я все ж вважаю себе художником, і мені важко не говорити про ці вишиті портрети, як про «картини». Хоча за технікою виконання — це все ж вишивка і з цим не посперечаєшся», говорить про свою творчість Кейсі. Правда, її «живопис нитками» куди складніший. Роки тренувань і поступово Кейсі створила власну систему накладення стібкі

The Ultimate Guide To Lost Password Recovery

в, які вже зараз дають певний колір або потрібний його відтінок. Таким чином, портрети, намальовані нитками, стали більш м’якими, а здалеку і зовсім схожі на картини маслом.

Реалiстична вишивка: гобелени Джилл Дрейпер

Неймовірно реалістичні сцени із сільського життя були ретельно відтворені британською художницею Джил Дрейпер (Саффолк, Великобританія) в своїй вітальні — з використанням тільки голок і ниток.

Джилл Дрейпер 62 роки. Її захоплення — це фотографування сільських пейзажів і морських видів, а потім відтворення їх на тканині за допомогою вишивки до найдрібніших деталей. Кожна картина розміром приблизно 40 на 75 сантиметрів і містить сотні тисяч швів, зроблених вручну і швейною машинкою.

Як основу для вишивки Джилл використовує бавовну або натуральний шовк, натягнуті на п’яльці. Основну роботу вишивальниця робить на машині, а потім вручну вишиває деякі деталі картини шовковими нитками.

«Газетна» вишивка Lauren Diciоccio

Як основу для своїх вишивок Lauren Diciоccio бере фотографії з газетних статей. Майстриня вишиває картинку, використовуючи, за її власним зізнанням, нитки замість фарб. Частини зображення залишаються у вигляді схематичних ліній, довгі нитки звисають і переплутуються одна з одною. Як правило, для роботи Lauren Diciоccio обирає «сильне зображення, що наводить на роздуми про владу, лідерство і спілкування». Так, її героями вже ставали Джон Маккейн, Володимир Путін і, звичайно ж, Леді Гага!

Lauren Diciоccio народилася і виросла у Філадельфії, а зараз проживає біля Сан-Франциско. У 2002 році вона отримала диплом бакалавра Colgate University (Нью-Йорк), де вивчала мистецтво та історію мистецтв. Хоча під час навчання основна увага приділялася живопису, автор вважає за краще використовувати в своїй творчості вишивку — цьому ремеслу її навчила мама ще в дитинстві.

Полтавська вишивка

Лічильна гладь – родзинка полтавської вишивки.

На Полтавщині до традиційних осередків народного мистецтва належать Решетилівка, Опішпя, Кременчук, Нові Санжари, Лубни, Великі Сорочинці. Особливістю полтавської вишивки є поєднання рослинного, рослинно-геометричного та геометричного орнаментів, використання мотивів, характерних для даної місцевості. Це «барвінок», «хмелик», «морока», «курячий брід», «зозулька». Улюбленим мотивом полтавських вишивальниць є «гілка», «ламане дерево». Основу геометричного орнаменту становлять найпростіші фігури: скісний і прямий хрест, квадрат, ромб, трикутник, зірчасті мотиви. Комбінації їх у різноманітних сполученнях створюють розмаїтість і величезну кількість варіантів композиційних побудов.

Відмінною рисою геометричних орнаментів є віртуозність внутрішньої розробки мотивів у поєднанні з чіткою лінією, що об’єднує всю композицію, створює спокійно-розмірений ритм. Усі композиції геометричного орнаменту мають безперервний ритм руху, тому важко знайти його початок. Це ланцюг, у якому одні елементи є водночас частинами інших. Множинність мотивів досягається за рахунок використання величезного арсеналу технік, якими оздоблюють сорочки.

Борщiвська вишивка

Борщівська вишивка — це сорочка, вишита чорними нитками, яка стала своєрідною візиткою краю.

Як розповідає давня легенда, домінуючий чорний колір  пов’язаний з конкретними подіями. У XV-XVII ст. Борщівський край був постійним об’єктом нападів турків і татар. Вороги безжально спустошували і грабували села, забирали у полон населення. Після одного з таких нападів у кількох наддністрянських селах загинули всі чоловіки. Тоді дівчата і жінки, оплакуючи свої гіркі долі, поклялися протягом кількох поколінь носити траур за загиблими коханими і вінчатися у сорочках, вишитих чорними нитками.

Особливу цінність і нині має давня бабусина й прабабусина сорочка. Саме вона цінується і в Україні, і за кордоном. Відома вона як «борщівська бавляна сорочка», шита «по рукавах». Найголовнішими її ознаками є біле домоткане, здебільшого конопляне полотно, простий крій і густий, тугий візерунок, вишиття грубою вовняною ниткою – «чорною бавною». Саме ті жінки, які вишивали такі сорочки у 20-30 роках минулого століття, були останнім поколінням, пов’язаним дивною, але благородною обіцянкою.

При всій різноманітності борщівських вишиванок, адже практично не зустрічається двох абсолютно однакових, існувала чітко вироблена тридільна система розміщення узорів на рукавах. Верхня частина найбільш густо зашита — уставка, під нею — морщинки, тобто підуставкова смуга вишивки і орнаментація рукавів до зап’ястя, яка в різних селах району (залежно від розміщення косих чи прямих вишитих смуг) мала конкретні назви.

Чобiтки з подiуму. Sergio Rossi

Італійський бренд Sergio Rossi з’явився в 1950-х роках. Завдяки відмінній якості, взуття від Sergio Rossi дуже швидко завойовує публіку. Щорічно Sergio Rossi випускає до 500 тисяч пар взуття. У процесі виробництва взуття проходить мінімум 120 операцій, перш ніж воно опиниться у коробці з ім’ям світового бренду.

Ціна ось цих чобітків з подіуму — $ 4,330.93, тому рукодільниці простіше буде самостійно додати собі у гардероб настільки ефектну пару.

Високі чоботи актуальні вже не перший сезон, але створюється враження, що цієї осені вони стали ще вищими. Чоботи з яскравим декором, найчастіше в етнічному стилі, з’явилися відразу в декількох колекціях сезону.

Серед зірок Голлівуду взуття від Sergio Rossi користується особливою популярністю. А ви б носили таку красу? 🙂