Ольга Недавня: «Одягнути» українське на себе й дітей — це лише початок

Ольга Недавня якось написала у коментаріях в одній з наших соціальних мереж про те, що «Культурне Відродження» для неї — вже «сімейна марка». Це, звичайно, повз нас пройти просто не могло! Тому ми вирішили розпитати пані Ольгу (до речі, співробітника Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України) про українські традиції в її родині, обряди та трохи пофілософствувати.

Що, окрім вишиванки, ви вважаєте зовнішнім проявом своєї схильності до народних українських традицій?

Майже все, у чому візуалізується мій спосіб життя. Пишу «майже», бо виняток складає те, що є нейтральним в силу зручного мінімалізму або ліні. 🙂

Моя схильність до народних традицій проявляється у тому, що я намагаюся їх сучасно розбудовувати у своєму житті та в родині, та, в міру сил і можливостей – і в суспільстві, офлайн і онлайн.

Як давно ви стали носити традиційний український одяг, чи є він для вас частиною повсякдення, які деталі такого одягу ви носите чи вживаєте щодня?

Це фото  – одна з моїх найулюбленіших портретних дитячих світлин. Зверніть увагу, я на ній вдома, а не на святі в садочку, у звичайному домашньому одягу, зі своїми іграшками. 🙂

Як ставляться ваші друзі та близькі до вашого щирого захоплення національним одягом та традиціями? Чи вони чинять так само? Можливо існують якісь фольклористичні гуртки чи групи за переконаннями, до яких ви входите?

А це  – у школі, значок на шкільній формі дитини мандрує з першого класу до останнього. Вишиванку свого прадіда вона передасть в майбутньому, дасть Бог, своєму синові. В нашій родині часто носять вишиванки та інші елементи українського одягу (крайки, прикраси, а також сумки, стрічки на сорочках тощо).

Ми повсякдень та на свята залюбки їмо з посуду, виробленого за староукраїнськими зразками, страви, зготовані за старокиївськими українськими рецептами, що збереглися в нашому роду та адаптовані мною до сучасних продуктів і технологій. 🙂

В українському одягу (як традиційних вишиванках, так і сучасних варіаціях з національним колоритом) ми не тільки часто ходимо на свята, але виступаємо на конференціях, концертах та акціях – це наша родинна традиція, і в нас чимало таких добрих знайомих-однодумців, українських активістів. Це – не фольклорні групи, а сучасні українці, наші колеги та друзі, котрі намагаються розбудовувати нормальну Україну.

Які аутентичні українські традиції живі у вашому домі та у вашому житті?

В нас живісінькі та успішно працюють у першу чергу аутентичні виховні українські традиції: класичне виховання, патріотичне, спартансько-працьовите, моральне. В нашому роді ніколи не було конфліктів поколінь та підліткових бунтів: старші родичі – авторитет куди більший за однолітків, школу та вулицю, всі стоять одне за одного горою, молодші вдячно вчаться та наслідують старших, у тому числі в родинній любові та злагоді, активній громадянській патріотичній позиції, всі разом творчо розвивають традиції. Практикуємо доцільний набір родинних та релігійних звичаїв, та сприяємо пропаганді в суспільстві всіх, котрі працюють на націєдержавні інтереси українців. Один з найважливіших звичаїв, котрого ми дотримуємось – це звичай справедливого розподілу домашніх та всіх родинних обов’язків та звичай доброзичливо-вимогливого виховання. 🙂

Родинні свята відзначаємо тепло вдома, на відпочинку любимо співати українські героїчні пісні – повстанські та мого чоловіка. Залюбки підтримуємо звичай брати активну участь в громадському житті (до того ж дитина – член Пласту), актуально сьогоднішнім потребам вшанувати героїчні події та постаті українців. А обряди як такі – вони в нас по мінімуму. Символіку, котра входить в обряди, ми не ховаємо «під глечик», а виставляємо у вікнах та носимо на собі.

Які українські обряди чи звичаї ви вважаєте актуальними і сьогодні?

Вважаємо актуальними ті обряди і звичаї, які допомагають успішній розбудові родини та є суспільно-корисними зараз: давні з них мають сенс тільки тоді, коли дотичні потреб сучасного життя, а святкові – доповнюють повсякденні, і всі – сприяють відновленню та розвитку української національної, духовної та культурної ідентичності. Це можуть бути побутові та релігійні обряди та звичаї, кожна родина хай вибирає свій «комплект», головне – щоб вони були живі й осмислені, разом співтворилися. Так, добре, коли діти хоч раз сплетуть Дідух з колосків та знатимуть, що він означає. Але значно важливіше, щоб вони успішно будували дерево свого роду вшануванням старших та власним вибором своєї пари згідно принципу «свій до свого по своє», мали звичай повсякдень брати посильну участь в розбудові добробуту родини. І ні в якому разі не можна витискати символіку українських (та овласнених українцями) обрядів з публічного простору, та попсово вихолощувати її, зводити до примітивної оболонки, за якою вже не бачиться зміст. Найактуальніший звичай українців, що потребує нагального відродження: це народна демократія, тобто свідоме прийняття громадою господарів — рішень та відповідальності за життя спільноти.

Як, на вашу думку, повернення до зовнішніх проявів традицій (одяг, обряди, прослуховування української музики, зміна мови на українську вдома) можуть змінити внутрішній світ людини, як вони здатні вплинути на її життя?

Українська мова в родині – це не просто форма, це світоглядно спрямовуючий засіб, бо кожна мова містить сенсоутворюючі мисленнєві конструкти (напр. вьійти замуж — одружитися, унікальне «шануватися»). Однак пісні, книги та телепередачі, інтернет-контент мають бути не просто україномовні, але й україноцентричні, якісні, щоб ставати корисними. А українських одяг – не бутафорією на рідкі випадки, а відображенням нашої ідентичності (та її вихованням). Слухати попсу, цмулити пиво на вулиці чи висіти «в однокласниках», ігнорувати українське громадянське життя та підтримувати (хоч би власною бездіяльністю) антиукраїнські сили, будучи у вишиванці – це нонсенс. «Одягнути» українське на себе й дітей – це лише початок 😉

Чи є у вас улюблене заняття, захоплення, хобі, пов’язане із традиційним українським всесвітом?
А в нас все життя на цьому будується. Тільки традиційний український всесвіт ми намагаємось розбудовувати сучасним навколо себе, де і як можемо: в родині, в роботі, в хобі (з останнього в мене – український агітпроп в інтернеті та вишивання під час родинного літнього відпочинку).

Щиро дякуємо Ользі Недавній за приділений час та світлини з власного архіву!