Про ляльку-мотанку

В слов’янських традицях Масляна – це не тільки остання змога поїсти скоромних продуктів, досхочу поласувати млинцями та сметаною. Це також давня, ще з поганських часів, традиція проводжання лютої зими. Супроводжувались ці проводи, окрім гулянь та танців, ще й символічним актом знищення зими. Для цього створювали величезну ляльку і урочисто спалювали посеред площі. І хоча лялька була велетенська і втілювала страх перед зимою, лютим холодом, голодом там морозами, які можуть погано вплинути на врожай, але зовні (та й за способом виготовлення) вона нагадувала до болю знайому постать іншої ляльки. Теж за походженням – з давніх давен. Це оберіг домівки та сім’ї – мотанка. Зимову ляльку мотали з сіна та соломи, а ляльку-оберіг робили із тканини, хоча туди могла бути також додана ще й солома.

Сьогодні мотанка не втратила своєї символічної ролі, хоча вже не є таким обов’язковим атрибутом кожної нареченої та охороною кожної оселі. Найхарактерніша риса української мотанки – хрест на обличчі. Багато дослідників вважають, що витоки ляльки-мотанки — в трипільській культурі. Так, в основі своєї голови вона має скручену сваргу, яка є основним мотивом на трипільських глиняних виробах. Сварга символізує рух і розвиток Всесвіту. Взагалі завивання — це ритуальне дійство, яке співвідноситься із зародженням, ростом, примноженням і пов’язано із створенням світу.

Очі ляльці не робили, аби вона не нагадала когось із живих людей, а ляльчина душа була закрита від темних сил.

Зробити мотанку можна й в домашніх умовах. І зовсім скоро ми розкажемо як! 🙂