Анастасія Зарицька: Ми одружилися за українськими традиціями

Переможниця нашого останнього конкурсу на Facebook Анастасія Зарицька здивувала нас своїми чудовими світлинами, неймовірною історією кохання та справжнім українським весіллям. Ми не витримали і вирішили розпитати її про весільні традиції! 😉

Вже декілька років існує мода на костюмовані вечірки. Багато хто навіть таким чином відзначає урочисті й важливі події свого життя. Скажіть, будь ласка, ваш вибір відсвяткувати весілля в українському стилі був покликом душі, даниною патріотичним почуттям, повагою до традицій чи слідуванням тенденціям, які диктують моду на етностиль?

Було покликом душі. Дуже люблю Україну і поважаю традиції, постійно відвідуємо етнофестивалі, вивчаю етнологію. Кожного разу відкриваю для себе щось нове.

Які українські весільні традиції, окрім одягу, ви втілили і відродили під час свого весілля?

Наше весілля було побудовано за українськими традиціями. На весіллі ми співпрацювали з етнографами (дякуємо Наталі та Руслану Прорві), тому воно було за змішаними традиціями регіону молодого та регіону молодої. РАГЗу та різних американських традицій в нас не було.;)

Якщо зовсім коротко, то такі традиції:

Благословення батьками молодого його поїзду (поїзд молодих = військо молодого – це молодий із боярами, бояри – неодружені друзі молодого мужескої статі)

Поїзд молодого рушає до молодої.

Він має пройти три перепони:

Перша – називається «вулиця» (хлопці з хутора молодої, не пускають поїзд молодого, ніби «а чого це ти зі свого хутора до нашої дівки ходиш?»).

Друга — «ворітна» (на вході до хати молодої — брати молодої вимагають «коня вороного та ножа золотого». Суть цієї зустрічі у гарному й дотепному змаганні словом, взяття на жарти один одного. Участь беруть бояри та гості мужеської статті з обох сторін).

Третя – дружки молодої (її неодружені подружки) також вимагають подарунків, б`ють лозинками бояр, бояри їм дарують намисто, хусти та інше.

Як тільки бояри добралися до молодої – молодий дарує їй червоні черевички.:)

У дворі молодої наряджали гільце — символізує гніздо молодих («древо роду»), каравай, шаблю (символізує сімейне вогнище) та хоругву («прапор» війська молодого). З усім оцим військом молодих рушає до башти.

Була в нас ще світилка (неодружена дівчина з боку молодого, яка в першу ніч має світити молодим свічкою) – яка несла поперед війська наряджену шаблю. 🙂

Дружки по дорозі вкрали хоругву в бояр, за що останні мали викуповувати її, оскільки втрата хоругви військом – це ганьба.

Дружки заплітають косу нареченій – прощання із дівоцтвом.

Стрічання тещею війська молодого (для мати молодої – це вороже військо, яке іде воювати собі княгиню, її дочку. Тому мати спершу намагається отруїти зятя і стрічає його як відьма у вивернутому кожусі. Бояри її обдаровують, мати зятя пригощає та танцюють разом).

Ще з традицій було:

Торги із братом за посад за столом біля молодої (молодий не має права сидіти із молодою, бо місце зайнято братом – тож бояри мають домовлятися із братом).

Зліплення свічок на короваї новоспеченими свахами (що символізує поєднання родових вогнищ двох родів).

Перев’язування рушниками дружками бояр – як помітка «це — свої».

Переспіви (дражнилки) свашок та дружок.

Переливання водою шляху війська молодого (як знак очищення ).

Обрізання коси – молодий обрізає ножем/шаблею молодій косу — символізує, що дівоцтво закінчилось. Молодий ніби одрізає нареченій пам’ять, щоб минулим не жила, адже наступає нове життя. А раніше ця традиція носила в собі ще й практичну сторону – щоб молода дружина не витрачала багату часу на догляд за волоссям, а витрачала час на господарство.

Молода дружина одразу зав’язує очі молодому рушником «щоб на інших вже не дивився!» 😉

Покриття молодої – мама та нова свекруха пов’язують хустку на молоду. Перші 2 рази молода її зкидає і лише на третій раз «дається».

За подушку, на якій сиділа молода при покритті, змагаються дружки – та дружка, яка всілася першою найвдаліше вийде заміж.

Танок з віночком – незаміжні дівчатка стають в коло і молода на кожну з них вдягає свій віночок та перетанцьовує з ними – щоб в дівках не засиджувалися.:)

Різання короваю(долі), розпиття бугая та віддавання підошви коровая із горілкоюмузикам.

Квітку з гільця молода має зняти, зберегти та викупати у воді із цією квіткою першу дитину.

До речі – в цей день ніхто(!) не торкається до молодих – за поясом у них є хустка – за неї і водять їх. Вважається, що в цей день молоді мають дуже сильну енергетику і можуть цим нанести комусь шкоду.

Були автентичні забави, багато етнотанців, багато українських співів (дякуємо музикам!).

У нас замість «Гірко!» всі вітали за українськими традиціями «Слава Молодим!»

В мене ще був дівоч-вечір напередодні весілля, також за українскою традицією. Однак трохи спрощеною.

Де саме ви брали одяг на своє весілля – шили, замовляли пошив, купували чи брали напрокат?

Собі я все замовляла в окремих місцях, однак там де замовляла за своїм дизайном сорочку – вони зробили декілька і одразу такі моделі стали продавати, то ж тепер у всіх є шанс придбати такий самий український стрій ;). Чоловіку окремо замовляли сорочку – однак це не дорожче було ніж купити готову, просто готових таких не було.

Гостей вдягнули легко, бо більш-менш усі «в темі» і мали свої вдосталь навіть по декілька одиниць для тих гостей, хто не мав.
Лише старший боярин взяв на прокат для себе кожух – і все.

Як поставилися гості весілля до вашого рішення відмітити все згідно традицій? Як вони впорались із втіленням найдавніших ритуалів?

Гості в мене були найчудовіші! Бо все весілля робиться гостями, я їм дуже вдячна – всі включилися, всі все прочитали, все робили, всі підготувалися згідно з інструкціями!! Молодці!

Що в вашому повсякденні співзвучне українським традиціям?

Щонайменше — українські свята та щоденні українська музика в мр3, щонайбільше – весілля та дівоч-вечори, етносплави. Так склалося, що всі свят-вечора ми за кордоном, Однак ми з друзями завжди беремо із собою вишиванки та святкуємо свят-вечір з традиційним одягом та співами.

Чи використовуєте ви етнічні мотиви в своєму щоденному вбранні?

Так, звичайно!! Улюблена тема 🙂

Чи вважаєте ви за необхідне дотримуватись та популяризувати традиційні мотиви? Адже святкування весілля в етнічному стилі – це теж своєрідна промоакція для будь-яких глядачів, гостів та й просто перехожих.

Так – вважаю за необхідне популяризувати. За можливості ми це і робимо. Як подорожуємо – завжди беремо магніти з українською тематикою – даруємо тим, хто вподобався, хто допоміг, зазвичай – іноземці на твоє питання про їх традиції одразу стрічно тебе питають про наші традиції :).

Щиро дякуємо Анастасії Зарицькій за приділений час та світлини з власного архіву!

Ще більше фото — тут.