Все буде бохо

Є такі настрої в моді, що приходять «у маси» раніше, аніж їх вдається ідентифікувати та визначити як щось конкретне. Так, вже кілька років на вулицях розкошує різноманітна «циганщина», «східні» мотиви, показово недбалий стиль міської елегантності casual, жіночний мілітарі, чудернацький хенд-мейд та змістовний «етно». І що ж? Виявляється, вся ця дика суміш тією чи іншою мірою вкладається в більш широке і менш конкретне поняття — бохо-стиль.

За легендами, назва цього цілком давнього стилю походить від Богемії – регіону, що на території сучасної Чехії. В Богемії, мовляв, мешкало чимало циган, які спокійно носили різноплановий одяг одночасно, поєднуючи розкіш та дрантя.

Вважається, що пізніше назва «богема» вже стосувалась касти вільних художників та інших діячів культурної сфери, що нерідко були або дуже бідними, або ж багатими, але творчими. Тому не залежали від світських тенденцій, а носили той одяг, який їм був до смаку.

Так чи інакше, але у XX ст. назва «бохо» отримала нове тлумачення: це був стиль вільної особистості, творчої, без певних зобов’язань перед суспільством. Свобода поглядів відображалась і на свободі вбрання. Хіппі – це приклад бохо-стилю.

Нарешті, в кінці ХХ ст. «бохо» отримало ще й символічне навантаження стилю-берегині. Перш за все – природи і природності. А вже звідти й пішла мода на «повернення до коріння», захоплення етнічними деталями, пошук себе тощо.

Бохо-стиль полюбляє натуральні матеріали в одязі і прикрасах, самобутні техніки, переробку старого в нове, ручну роботу – від примітивної до майстерної.